Опсонізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Опсонізація (від дав.-гр. ὀψώνιον.дав.-гр. ὀψώνιον. ὀψώνιον — постачання їжі) — процес адсорбції опсонінів на поверхні мікроорганізмів і інших інородних часток, котрий стимулює і полегшує фагоцитоз даних часток.[1] Функцію опсонінів можуть виконувати антитіла або комплемент. Антитіла зв'язують патоген фрагментами Fab, а фрагмент Fc може бути зв'язаним специфічними рецепторами фагоцитів[2]. Окрім фагоцитів такі рецептори мають лейкоцити (моноцити, нейтрофіли, еозинофіли, натуральні кілери), котрі не фагоцитують патоген, а, у відповідь на зв'язування патогену, синтезують цитокіни або виділяють токсичні речовини, котрі вбивають опсонізовані клітини. Цей процес викликає запалення і пошкоджує сусідні здорові клітини.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Definition: opsonization from Online Medical Dictionary. Архів оригіналу за 16 вересня 2008. Процитовано 8 травня 2020.
  2. Parham, P. (2005). The Immune System, " Garland Science Publishing, New York, NY.

Література

[ред. | ред. код]

А.Ройт, Дж. Бростофф, Д.Мейл. Иммунология. МА., «Мир», 2000.