Орищенко Юрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Орищенко
Юрій Васильович Орищенко
 Майор
Загальна інформація
Народження
Ружин, Бердичівський район, Житомирська область, Україна
Смерть 13 березня 2022(2022-03-13)
Мощун, Бучанський район, Київська область, Україна
Поховання Ружин
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1986—1998, 2018-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Юрій Васильович Орищенко (позивний «древній» Ружин, Житомирська область — 13 березня 2022, біля с. Мощун, Київська область) — український військовослужбовець, майор 72 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Родом із смт Ружин Житомирської области.

Народився 15.02.1968.

1986—1990 навчався у Волжському вищому військовому командно-будівельному училищі.

У 1991 прийняв присягу на вірність Україні.

1990—1992 служив у будівельному батальйоні м. Дніпродзержинськ, 1992—1998 у саперному батальйоні м. Бердичів. 1998—2018 працював приватним підприємцем.

Мав двох дітей — син Сергій 1993 р.н. та дочка Анастасія 2001 р.н.

У 2018 році підписав контракт із Збройними силами України. Служив командиром взводу 72-ї окремої механізованої бригади. Учасник бойових дій в зоні ООС.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну знову на фронті. Загинув 13 березня 2022 року біля с. Мощун на Київщині.

Похований в родинному селищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (5 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1].

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 214/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]