Орта-Кесек-Отаркой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Орта-Кесек-Отаркой
Країна Україна Україна
Область Автономна республіка Крим
Район Севастопольська міська рада
Основні дані
Перша згадка 1784
Населення —
Географічні дані
Географічні координати 44°39′53″ пн. ш. 33°44′20″ сх. д. / 44.66472° пн. ш. 33.73889° сх. д. / 44.66472; 33.73889
Середня висота
над рівнем моря 		110 м
Водойми р. Бельбек
Місцева влада
Карта
Орта-Кесек-Отаркой. Карта розташування: Україна
Орта-Кесек-Отаркой
Орта-Кесек-Отаркой
Мапа
Мапа

Орта-Кесек-Отаркой (крим. Orta Kesek Otarköy) — скасоване село в Нахімовському районі міста Севастополя, включене до складу Фронтового, зараз східна частина села, розташовувалося на лівому березі річки Бельбек[1].

Історія[ред. | ред. код]

Судячи з назви — Орта-Кесек-Отаркой, що перекладається, як Середня частина Отаркою — в останній період Кримського ханства, це була усього лише ділянка великого села Отаркой, але вже в «Камеральному Описі Криму 1784 року», у Мангупському кадиликі Бахчисарайського каймаканства значаться поруч 2 села Отар[2]. Після анексії Криму Російською імперією 19 квітня 1783 года, 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Сімферопольського повіту[3]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[4]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 жовтня 1802 року Таврійської губернії, Орта-Кесек-Отаркой було включено до складу Чоргунської волості Сімферопольського повіту.

За «Відомостями про всі селища в Сімферопольському повіті, які складені з показань в якій волості скільки числом дворів і душ» від 9 жовтня 1805 року, в Орта-Кісек налічувалося 20 дворів, у яких проживали 102 особи кримських татар і 39 циган[5]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в одному загальному селі Отаркой позначено 45 дворів[6]. Після реформи волосного поділу 1829 року Орта-Кісек-Отаркой, згідно «Відомостям про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Дуванкійської волості (перетвореної з Чоргунської)[7]. На карті 1842 року Орта-Кесек-Отаркой позначено з 24 дворами[8].

У 1860-х роках, після Земської реформи Олександра II, село залишилося в складі перетвореної Дуванкійської волості. Згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Орта-Кісек-Отаркой — татарське село з 37 дворами, 145 жителями і мечеттю при річці Бельбек[9]. На трьохверстовій карті Шуберта 1865—1876 року, у селі Отар-Кісек-Отаркой позначено 33 двори[10]. На 1886 рік в селі Орта-Кісек-Отаркой, згідно з довідником «Волості і важливі поселення Європейської Росії», проживало 257 чоловік в 53 домогосподарствах, діяли мечеть і лавка[11]. В «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року, у селі Орта-Кісек-Отаркой значилося 59 дворів і 315 жителів[12]. На верстовій карті 1889—1890 року в селі 45 дворів з лише татарським населенням[13].

Після Земської реформи 1890-х років село залишилися в складі перетвореної Дуванкійської волості. Згідно «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Орта-Кісек-Отаркой, яке входило в Дуванкійське сільське суспільство, значилося 323 жителя в 57 домогосподарствах, які володіли 766 десятинами землі[14]. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Орта-Кісек-Отаркой, яке входило в Дуванкійське сільське суспільство, значилося 334 жителя в 46 домогосподарствах[15]. У 1913 році в селі велося будівництво мектеби[16]. За «Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч. II-а. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 рік», у селі Орта-Кісек-Отаркой Дуванкійської волості Сімферопольського повіту значилося 75 дворів з татарським населенням в кількості 560 осіб приписних жителів і 12 — «сторонніх». Сільське господарство мало 80 коней, 14 волів, 40 коров, 36 лошат і телят та 360 голів дрібної худоби.[17].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 була скасована волосна система і село увійшло до складу Бахчисарайського району Сімферопольського повіту[18], а в 1922 році повіти отримали назву округів[19]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких був створений Бахчисарайський район і село включили до його складу[20]. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, у селі Орта-Кесек-Отаркой, Біюк-Отаркойскої сільради Бахчисарайського району, значилося 93 двори, всі селянські, населення становило 366 осіб (176 чоловіків та 190 жінок). У національному відношенні враховано: 357 татар і 9 росіян[21]. За даними Всесоюзного перепису населення 1939 року в селі проживало 218 чоловік[22]. Надалі в доступних джерелах не зустрічається — можливо, переживши війну — в 1941 році через село проходила перша лінія оборони міста Севастополя[23] і депортацію в 1944 році кримських татар[24], які залишилися, спорожніле село злили з таким же спорожнілим Біюк-Отаркоєм з назвою Отаркой (далі в документах не зустрічається).

Динаміка кількості населення[ред. | ред. код]

Зміна чисельності населення
Роки 1805 1864 1886 1887 1892
Населення 102 ▲145 ▲257 ▲315 ▲323
Роки 1902 1915 1926 1939
Населення ▲334 ▲560 ▼366 ▼218

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Карта РККА Крыма • 1 км. [Архівовано 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Etomesto.ru (1941).
  2. ↑ Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года: Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит. [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.] // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.
  3. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
  4. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 21 березня 2022.
  5. ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии. [Архівовано 20 липня 2010 у Wayback Machine.] // А. И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 87.
  6. ↑ Военная топографическая карта полуострова Крым, составленная Мухиным. // Etomesto.ru (1817).
  7. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 127.
  8. ↑ Военно-топографическая карта Крыма полковника Бетева // Etomesto.ru (1842).
  9. ↑ Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г. / М. Раевский. [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.] // — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. — СПб: Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 44. — 137 с. — (Списки населенных мест Российской империи).
  10. ↑ Трехверстовка Крыма. Военно-топографическая карта. // Etomesto.ru (1865).
  11. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // — Санкт-Петербург: Статистический комитет МВД, 1886. — Т. 8. — С. 70. — 157 с.
  12. ↑ Вернер К. А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] // — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
  13. ↑ Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. (Центр и ЮБК). // Etomesto.ru (1890).
  14. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] // — 1892. — С. 70.
  15. ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. [Архівовано 16 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // — 1902. — С. 124—125.
  16. ↑ Дело о строительстве мектебе в дер. Орта-Кесек-Отаркой Симферопольского уезда. (Ф. № 27 оп. № 3 дело № 988) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 16 травня 2020.
  17. ↑ Часть 2. Выпуск 6. Список населенных пунктов. Симферопольский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. [Архівовано 27 травня 2020 у Wayback Machine.] // — Симферополь, 1915. — С. 40.
  18. ↑ История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — 1974. — Т. 12. — С. 521. — 15 000 экз.
  19. ↑ И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель. [Архівовано 25 листопада 2019 у Wayback Machine.] // — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
  20. ↑ Административно-территориальное деление Крыма.
  21. ↑ Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] // — Симферополь: Крымское центральное статистическое управление., 1927. — С. 14-15. — 219 с.
  22. ↑ Музафаров Р. И. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь: Ватан, 1993. — Т. 1 /А — К/. — 424 с. — 100 000 экз.
  23. ↑ 65 років тому почалася героїчна оборона Севастополя.
  24. ↑ Постановление ГКО № 5859сс от 11.05.44. Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 16 травня 2020.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орта-Кесек-Отаркой&oldid=40597704