Османські експедиції в Ачех
Османські експедиції в Ачех — морські експедиції османського флоту, які розпочались біля 1565 року, коли Османська імперія намагалася підтримати султанат Ачех у його боротьбі проти бази Португальської імперії в Малакці[1][2]. Експедиції відбулися після того, як ачехський султан Алауддін аль-Кахар надіслав до османського султана Сулеймана I в 1564 році (а, можливо, ще в 1562 році[3]) посланника з проханням про надання підтримки Османської імперії в боротьбі Ачеху проти португальської експансії в Південно-східній Азії[4].
Османсько-ачехські відносини[ред. | ред. код]
Неформальний Османсько-ачехський союз існував принаймні з 1530-х років[3]. Султан Алауддін (1539—1571) прагнув розвивати ці відносини як з метою вигнання португальців з Малакки, так і задля розширення власної влади на Суматрі[3]. Відповідно до звітів, написаних португальським адміралом Фернаном Мендесом Пінту, в складі флотилії, що прибула до Ачеха в 1539 році разом із суахілі з різних міст-держав на узбережжі Суахілі, сомалійцями з Могадішо, синдцями з Дебалу та Татти, гуджаратцями з Сурату і близько 200 малабарськими моряками з князівства Джанджира, прибули також біля 300 османів (включно з єгиптянами)[3].
Після посольства в 1562 році Ачех, схоже, вже отримав підкріплення від Османської імперії, що дозволило йому наростити свої можливості та завоювати султанати Ару і Джохор у 1564 році[3].
Османські експедиції[ред. | ред. код]
Посольство 1564 року до Константинополя було відправлено султаном Алауддіном аль-Кахаром[3]. У своєму посланні до Османської Порти, султан Ачеха називає османського правителя Халіфом (очільником) ісламського світу[3].
Після смерті Сулеймана Пишного в 1566 році, його син Селім II наказав відправити кораблі в Ачех[3]. З османським флотом було відправлено солдат, зброярів та інженерів разом із достатніми запасами зброї та боєприпасів[1]. Перший флот, підготовлений для відправки в Ачех складався з 15 галер, оснащених артилерією, але його довелося спрямувати на боротьбу з повстанням в Ємені[3][5]. Зрештою, у 1566—1567 роках до Ачеху прибули лише два османські кораблі, але за ними послідували інші численні флоти та вантажі[1]. Першу експедицію очолював Куртоглу Хизир-реїс. Ачехці розрахувались з османам за поставки перлами, діамантами та рубінами[6]. У 1568 році ачехці взяли в облогу Малакку, хоча османи, здається, не брали в цьому безпосередньої участі[3]. Схоже, однак, що османи змогли поставити канонирів для кампанії, але не змогли забезпечити більше через османське вторгнення на Кіпр, що тривало в цей час і повстання в Адені[7].
Османи навчили ачехців відливати власні гармати, деякі з яких досягали значних розмірів. Ремесло виготовлення такої зброї поширилося по всій острівній Південно-Східній Азії. Відомими центрами виготовлення гармат стали Макасар, Матарам, Ява, Мінангкабау, Малакка, Бруней тощо. Багато з цих рідкісних гармат були в подальшому захоплені європейськими колонізаторами. Дзвони кількох голландських церков в Ачеху були виготовлені з перелавлених османських гармат. Деякі з цих дзвонів досі несуть османський герб, що спочатку був розміщений на гарматних стволах[1]. До початку XVII століття Ачех мав близько 1200 бронзових гармат середнього розміру та близько 800 інших видів зброї, таких як вертлюжні гармати з казенним зарядженням і аркебузи[1].
Наслідки[ред. | ред. код]
Експедиції призвели до посилення обміну між Ачехом та Османською імперією у військовій, комерційній, культурній та релігійній сферах[8]. Наступні ачехські правителі продовжили ці обміни з Османською імперією, і кораблям Ачеху, схоже, було дозволено плавати під османським прапором[3].
Відносини між Ачехом та Османською імперією становили серйозну загрозу для португальців і не дозволили європейцям захопити монопольне торгове положення в Індійському океані[6]. Ачех був головним комерційним супротивником для португальців, особливо під час правління Іскандара Муди, який мав добре оснащений арсенал з 1200 великих гармат і 800 вертлюжних гармат і мушкетів, та, можливо, контролював більший обсяг торгівлі прянощами, ніж португальці. Португальці намагалися знищити торговельну Ачехсько-Османсько-Венеційську вісь для власної вигоди. Португальці розробили плани нападу на Червоне море і Ачех, але вони провалилися через брак військових ресурсів в Індійському океані[6].
Коли в 1873 році на Ачех напали голландці, султанат намагався для свого захисту скористатись умовами своєї угоди з османами, яка визначала султанат як васала Османської імперії[9][10]. Проте ці претензії були відхилені західними державами, які побоювалися створення прецеденту[11]. Ачех знову попросив військове підкріплення в османів, але флот, призначений для допомоги, був спрямований до Ємену, щоб придушити там повстання зейдів.
Див. також[ред. | ред. код]
- Перелік османських нападів, битв та облог
- Османські морські експедиції в Індійський океан
- Османські рейди на узбережжя Суахілі (1586–1589)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д The Cambridge History of Southeast Asia by Nicholas Tarling p.39
- ↑ Cambridge illustrated atlas, warfare: Renaissance to revolution, 1492—1792 by Jeremy Black p.16
- ↑ а б в г д е ж и к л м Islam in the Indonesian world: an account of institutional formation Azyumardi Azra p.169 ff
- ↑ Cambridge illustrated atlas, warfare: Renaissance to revolution, 1492—1792 by Jeremy Black p.17
- ↑ Medieval Islamic Civilization: An Encyclopedia Josef W. Meri p.465
- ↑ а б в A Splendid Exchange: How Trade Shaped the World William J. Bernstein p.191 ff
- ↑ By the sword and the cross Charles A. Truxillo p.59
- ↑ Reading Asia: new research in Asian studies Frans Hüsken p.88
- ↑ Palabiyik, Hamit, Turkish Public Administration: From Tradition to the Modern Age, (Ankara, 2008), 84.
- ↑ Ismail Hakki Goksoy. Ottoman-Aceh Relations According to the Turkish Sources (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2008. Процитовано 13 квітня 2018.
- ↑ The politics of anti-Westernism in Asia Cemil Aydin p.33