Оттокар Франц Еберсберг
| Оттокар Франц Еберсберг | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Ottokar Franz Ebersberg | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Ottokar Franz Ebersberg | |||
| Псевдонім | О. F. Berg, O. F. Berg[1] і Ottokar Franz Berg[1] | |||
| Народився |
10 жовтня 1833[2][3][4] Відень, Австрійська імперія[2][4] | |||
| Помер |
16 січня 1886[2][3] (52 роки) Відень, Австро-Угорщина[2] або Деблінг, Відень, Австро-Угорщина | |||
| Поховання | Мацлайнсдорфський лютеранський цвинтарd | |||
| Країна |
 Австрійська імперія Долитавщина | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Батько | Йозеф Зигмунд Еберсберг | |||
| Брати, сестри | Карл Юліус Еберсберг | |||
| Діти | Annie Bergd | |||
|
| ||||
Оттокар Франц Еберсберг (нім. Ottokar Franz Ebersberg; 10 жовтня 1833, Відень, Австрійська імперія — 16 січня 1886, Деблінг, Відень) — австрійський драматург і журналіст, який писав під псевдонімом О. F. Berg.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї письменника Йозефа Зигмунда Еберсберга і його дружини Марії Надорі; молодший брат письменника Карла Юліуса Еберсберга (1831—1870).
Як журналіст, займав демократичні позиції. 1872 року був одним із творців політичного сатиричного журналу Illustriertes Wiener Extrablatt[de].
Останній гучний успіх мав 1873 року, коли написав п'єсу Ein Wort an den Reichsrat, в якій виклав свої ідеї щодо докорінної модернізації чинних законів про шлюб. П'єсу заборонили ще до прем'єри. Після цього його п'єси стали більше не затребуваними і він перестав активно займатися драматургією.
У січні 1886 року впав у депресію, був поміщений до психіатричної лікарні в Деблінгу, де й помер.
Творчість[ред. | ред. код]
Дебютував як драматург 1854 року.
Плідний автор легких жанрових комедій (так званих Lokalpossen) для Віденського народного театру. Коли 1860 року цензура заборонила його дозволену спочатку п'єсу Wiener und Franzose, він переселився в Берлін, але потім повернувся до Відня, де 1861 року заснував гумористичний тижневик Kikeriki, який проіснував до 1933 року.
З його близько 150 п'єс, комедій, фарсів, пародій тощо окремими виданнями вийшли:
- «Ein Rekrut von 1859» (1859);
- «Ein Wiener Dienstbote» (1868);
- «Einer von unsere Leute» (1868);
- "Die Pfarrersköchen (1871);
- «Der Herr Landgerichtsrat» (1871);
- «Eine verrückte Person» (1871);
- «Isaak Stern» (1872);
- «Der lezte Nationalgardist» (1872);
- «Der barmherzige Bruder» (1876);
- «Doktor Haslinger» (1876);
- «Die Frau von Brestl» (1876);
- «Der Hasenschrecker» (1876);
- «Ein Stündchen auf dem Comtoir» (1876).
Пам'ять[ред. | ред. код]
Одна з вулиць Гітцинга — 13-го району Відня від 1926 року носить ім'я драматурга Ebersberggasse.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116329696 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Ebersberg, Ottocar Franz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 11. — S. 396.
Посилання[ред. | ред. код]
- Эберсберг, Оттокар Франц // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Ebersberg Ottokar Franz. Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (нім.)
|
