Охотник Володимир Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Ілліч Охотник
Оригінал імені фр. Vladimir Okhotnik
2016 рік
2016 рік
2016 рік
Країна СРСР СРСР
Франція Франція
Народження 28 лютого 1950(1950-02-28) (74 роки)
Київ
Титул Міжнародний майстер (1987), Гросмейстер (2011)
Піковий
рейтинг
2510 (липень 2000)

Володимир Ілліч Охотник (нар. 28 лютого 1950, Київ) – французький шахіст українського походження, гросмейстер від 2011 року.

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

1979 року виграв чемпіонат УРСР[1]. На міжнародній арені перших успіхів досягнув у середині 1980-х років. 1984 року переміг у Мезйогедьєші, 1986 року поділив 2-ге місце в Сату-Маре, 1987 року посів 1-ше місце на острові Самос (того самого року здобув також звання міжнародного майстра), 1988 року переміг у Каппель-ла-Гранд, а також поділив 2-ге місце (позаду Едуарда Медуни, разом з Драгішою Благоєвичем) у Празі, крім того 1989 року поділив 3-тє місце (позаду Шандора Відека i Уве Бенша, разом з Альгімантасом Бутнорюсом) у Сексарді. У 1992 році переміг (разом з Олександром Вауліним) в Айці, у 1995 i 1996 роках двічі посів 1-ше місце в Гайдубесермені, 1999 року поділив 1-ше місце (разом з Володимиром Чучеловим) у Бетюні, а також переміг у Ньїредьгазі. 2003 року знову переміг у Ньїредьгазі, а також у Нансі. У 2004 році посів 1-ше місце в Нансі, а також поділив 2-ге місце (позаду Олексія Барсова, разом з Вадимом Малахатьком, Андреєм Істрецеску, Камраном Ширазі i Шоаятом Гане) в Сен-Кантені, у 2005 році переміг (разом з Крумом Георгієвим) у Парижі, крім того 2007 року посів 1-ше місце в Креоні, а також переміг (разом з Георгієм Багатуровим, Райнером Буманном, Ігорем Єфімовим i Ненадем Алекшичем) у Гризолії. 2008 року поділив 1-ше місце (разом з Йожефом Хорватом у Фефферніці, 2010 року переміг у Філлах, крім того 2011 року поділив 1-ше місце в Лієнці (разом з Вієстурсом Меєрсом) а також в Ренні (разом з Венціславом Інкьовим). Також на 2011 рік припадає два значних успіхи у змаганнях "ветеранів" (учасників старших 60 років): у Курмайор здобув звання віце-чемпіона Європи, крім того у Опатії виграв чемпіонат світу (за це досягнення отримав звання гросмейстера[2]).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 2000 року, досягнувши 2510 пунктів, посідав тоді 31-ше місце серед українських шахістів[3].

Разом з Богданом Лалічем написав дві книжки: Carpathian Warrior book one. Secrets of a Master (2005), а також Carpathian Warrior 2 (2008), обидві на тему шахових дебютів (зокрема про захисти Філідора, Пірца—Уфімцева i Робача).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]