Павлусенко Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павлусенко Микола Андрійович
Народження 17 грудня 1944(1944-12-17)
Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 10 серпня 1999(1999-08-10) (54 роки)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Київський державний художній інститут (1969)
Діяльність художник
Вчитель Лящук Тимофій Андрійович
Працівник Музей гетьманства
Член Спілка радянських художників України
Батько Павлусенко Андрій Трохимович
Діти Павлусенко Наталія Миколаївна

Микола Андрійович Павлусе́нко (17 грудня 1944, Хижинці — 10 серпня 1999, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1973 року; представник покоління шістдесятників. Син музиканта Андрія Павлусенка, батько художниці Наталії Павлусенко, чоловік художниць Любові Павлусенко (перша дружина) та Надії Коваленко (друга дружина), вітчим художниці Тамари Поліщук[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 грудня 1944 року (за документами 4 січня 1945 року) в селі Хижинцях (нині Вінницький район Вінницької області, Україна). 1969 року закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Тимофія Лящука[1].

Після здобуття фахової освіти працював художником реклами в Управлінні Київської залізниці; у 1971—1972 роках — редактором видавництва «Мистецтво»; з 1972 року — на творчій роботі; у 1995—1999 роках — дизайнером експозицій Музею гетьманства у Києві[1].

Мешкав у Києві в будинку на Лісовому проспекті, № 6, квартира № 124[2]. Помер у Києві 10 серпня 1999 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях монументального й декоративно-прикладного мистецтва, плаката, графіки, дизайну, екслібриса й живопису[1]. Серед робіт:

плакати
  • «Бережіть природу» (1967);
  • серія «Ваша слава не вмре, не загине» (1967);
  • серія «Народні герої України» (1968);
  • «Необережність призводить до нещастя» (1969);
  • «Твоя кров повертає до життя» (1969);
  • «За всезагальне й повне роззброєння» (1969);
  • «День металурга» (1969);
  • «Леся Українка» (1970);
  • «Збережемо пам'ятки культури» (1971);
  • «Загрожуєш собі й тим, хто поруч» (1972);
  • «Не лікував своєчасно грип» (1972);
  • «8 жовтня — День працівників сільського господарства. Слава трудівникам села!» (1972);
  • «27 серпня — День шахтаря» (1972);
  • «Учись, удосконалюй свою професію» (1972);
  • «Міжнародний рік книги» (1972);
  • «Народна артистка УРСР Ніна Матвієнко» (1985);
  • «Тарас Шевченко. 175 років від дня народження» (1989);
  • «Без рідної мови нема народу» (1990);
акварелі
  • «Хатинка в Хижинцях» (1994);
  • «Церква вдалині» (1990-ті).

Брав участь у мистецьких виставках з 1969 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1999, 2009, 2014, 2019 роках (усі — посмертні)[1].

Деякі роботи зберігаються в зібранні Національної спілки художників України, Музеї гетьманства, Дирекції художніх виставок України, колекції Моргана Вільямса «Голодомор: очима українських художників» (США)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]