Пазич Ігор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пазич.
Ігор Пазич
Пазич Ігор Іванович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 22 вересня 1967(1967-09-22)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Смерть 6 березня 2022(2022-03-06) (54 роки)
в районі м. Миколаєва
Поховання Біла Церква
Національність українець
Alma Mater Військовий інженерно-технічний університет (Санкт-Петербург) і Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Армійська авіація
Формування
 18 ОБрАА
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) — 2022 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2022

Ігор Іванович Пазич (22 вересня 1967, м. Донецьк Донецька область — 6 березня 2022, район м. Миколаїв) — український військовослужбовець, льотчик, бортовий-технік, капітан 18-тої окремої бригади армійської авіації Збройних Сил України.

Біографія[ред. | ред. код]

Ігор Пазич народився 22 вересня 1967 році в місті Донецьк. Із дитинства мріяв стати військовим. У 1988 році закінчив Ленінградське військове технічне училище (нині Військовий інженерно-технічний університет). Здобув освіту у Харківському авіаційному інституті. Після навчання любив грати у вільний час в теніс.

У 2014 році коли почалася війна родина переїхала з Донецька до Білої Церкви. З 2015 року служив у 18 окремій бригаді армійської авіації імені Івана Сікорського.

Загинув 6 березня 2022 року на Миколаїві зупиняючись ворожу колону, що сунулася з Баштанки на Кривий Ріг.

Разом з Ігорем загинули: льотчик штурман майор Констянтин Зебницький, командири вертолітної ланки авіаційної ескадрильї майор Ігор Туревич, капітан Сергій Бондаренко.

Похований 23 березня 2022 року на Алеї Героїв Сухоярського кладовища у місті Біла Церква на Київщині.

В Ігоря залишилася мама, дружина та 32-річна донька Анастасія (1992 р.н.).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня (15 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1]
  • Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (12 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ президента України №242/2022 Про відзначення державними нагородами України. 15 квітня 2022.
  2. ↑ Про відзначення державними нагородами України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 31 січня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пазич_Ігор_Іванович&oldid=41870486