Пащенки
село Пащенки | |
---|---|
Школа | |
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Полтавський район |
Громада | Решетилівська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53080390550032047 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 452 |
Поштовий індекс | 38451 |
Телефонний код | +380 5363 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°25′10″ пн. ш. 34°01′15″ сх. д. / 49.41944° пн. ш. 34.02083° сх. д.Координати: 49°25′10″ пн. ш. 34°01′15″ сх. д. / 49.41944° пн. ш. 34.02083° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
84 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 38400, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14 |
Карта | |
Мапа | |
|
Пащенки́ — село в Україні, у Решетилівській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 459 осіб. До 2020 центр сільської ради, якій були підпорядковані населені пункти: Яценки, Гольманівка та Паськівка. Сільський голова М. Г. Наконечкий.
Географія[ред. | ред. код]
Село Пащенки знаходиться за 5 км від лівого берега річки Говтва, за 1,5 км від села Яценки, за 25 км від райцентру та за 35 км від залізничної станції Решетилівка. Селом протікає пересихаючий струмок з загатою. Поруч проходить автомобільна дорога Н31.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування села[ред. | ред. код]
Село Пащенки веде відлік своєї історії від заснування хутора Пащенкова Балка (або Чорна Балка), який, за переказами, виник у другій половині XVIII ст., коли тут поселився козак з Говтвянської сотні Чорний-Швець. Поруч з Пащенковою Балкою з'являється ціла низка інших невеликих хуторів.
Пащенківські хутори у ХІХ — на початку ХХ століття. Архистратиго-Михайлівська церква.[ред. | ред. код]
У 1869 році в Пащенках була побудована Архистратиго-Михайлівська церква, нову будівлю храму звели у 1905 році. Церква була дерев'яною, на мурованому фундаменті, в одному зв'язку з дзвіницею.
Церква була огороджена металевим парканом та обсаджена кущами бузку. Поряд з церквою знаходилося церковне кладовище.
Цінний іконостас церкві подарував московський священик, що був родом із сусіднього села Яценки. Цей священник довгий час працював у Харківському університеті, а біля Архистратиго-Михайлівської церкви на церковному кладовищі був похований його син, убитий під час революції у Москві.
У 1902 році церква володіла 35 десятинами орної землі; у 1912 році — 35 десятинами. Мала церковну сторожку (містилася у дзвіниці), 3 будинки для квартир причту.
Також, при церкві діяла бібліотека, а у парафії було 3 земських народних училища та школа грамоти.
До парафії входили, зокрема, села Піщане (нині село Нагірне), Мазурівка, Паськівка, Гольманівка, хутори Яценкові (нині село Яценки), Зарівчацькі, Вусикові, Куликові, Ковалевий, Ївженкові, Мокієнкові.
У 1902 році в Архистратиго-Михайлівської церкви налічувалося парафіян — 1480 душ чоловічої та 1536 душ жіночої статі; у 1912 році парафіян привілейованих станів — 3, міщан — 24, козаків — 2224, селян — 509.
Із священиків Архистратиго-Михайлівської церкви відомі такі: Григорій Хомич Стефанович (на 1902 рік, у сані перебував з 1881 року, нагороджений камилавкою 1898 року), Тихон Федорович Гвоздевич (на 1912 рік); із псаломщиків: диякон Григорій Михайлович Голобородько (на 1902 рік, у сані перебував із 1896 року), Симон Петрович Гасуха (на 1902 та 1912 роки, на посаді з 1883 року, стихар з 1888 року), Амвросій Матвійович Деряжний (на 1912 рік); із церковних старостів: козак Йосиф Якович Христовий (на 1902 рік), козак Петро Костянтинович Гальченко (на 1912 рік).
Церква Святого Архистратига Михайла була розібрана у 1935 році. Руйнували церкву приїжджі, але будівельні матеріали з неї могли брати для власних потреб і місцеві, які будували з дощок переважно хліви.
У ході руйнування церкви були зняті дзвони, вивезений іконостас та зрівняні земляні надгробки церковного кладовища. Біля церкви залишилася лише сторожка.
Матеріали з церкви пішли на будівництво школи у селі Шамраївка Решетилівського району. Школу спалили німці в роки окупації.
Пащенківські хутори у 20-30-х роках ХХ століття. Голодомор 1932—1933 років[ред. | ред. код]
У квітні 1920 року повстанський загін під керівництвом Олександра Молчанова здійснив напад на село Пащенки, де зупинився на постій один із підрозділів Червоної армії. Завдяки чисельній перевазі бій повстанці виграли і захопили в полон 36 червоноармійців. Їх обеззброїли і відпустили з наказом «забиратися геть з України у свою Московщину».
За даними перепису 1926 року на хуторі Бажани було 35 господарств і 147 жителів, на хуторі Вусики — 33 двори і 182 мешканці, у селі Гольманівка — 48 дворів, населення 256 чоловік, на хуторі Глиняри — 3 двори і 9 чоловік, на хуторі Горпинки — 6 дворів і 40 чоловік, на хуторі Григоренки — 9 дворів і 59 чоловік, на хуторі Зарівчанці — 18 дворів і 115 чоловік, на хуторі Лебеді — 25 дворів та 138 чоловік, на хуторі Олійники — 43 двори і 204 чоловіки, на хуторі Пащенкова Балка — 68 дворів і 330 чоловік, на хуторі Ромасі — 18 дворів та 97 чоловік, на хуторі Яценки — 32 двори і 170 чоловік.
У ході колективізації на хуторах виник ряд колгоспів: «Червоний кооператив», «Верховна Рада», «Україна» та ін.
Голодомор 1932—1933 років забрав життя 199 селян.
У процесі адміністративної реформи 1937—1938 років переважна більшість жителів переселилася на територію Пащенкової Балки.
Село в роки Другої світової війни[ред. | ред. код]
В період німецької окупації було повністю спалено гітлерівцями хутір Медяники, 10 хат на хуторі Вусики та громадські будівлі бригади колгоспу «Червоний кооператив» на хуторі Бажани.
У Німеччину забрано 23 юнаків та дівчат.
На фронтах Другої світової війни полягло 164 жителі Пащенок та навколишніх хуторів.
Голод 1946—1947 років. Відбудова села. 60-70-ті роки ХХ століття[ред. | ред. код]
1950 року в результаті укрупнення колгоспів у Пащенках було утворено колгосп «Україна», який мав 340 дворів з населенням 707 чоловік, у тому числі 432 працездатних, та 2567,8 га орної землі. 1974 року колгосп «Україна» було ліквідовано. Це призвело до прискорення вимирання Пащенківських хуторів. Відходили у вічність ветерани, а молодь, залишившись без перспективи, покидала домівки і масово виїжджала до Полтави, Решетилівки, Потічка чи Шевченкового.
Відродження Пащенок у 80-ті роки[ред. | ред. код]
В середині 80-х, у період підготовки та проведення на базі Решетилівського району науково-практичної конференції по забудові і благоустрою сіл, село врятували від повного зникнення. 1982 року колгосп «Україна» було відроджено. Розпочалося будівництво житла, були споруджені нова школф, дитсадок, відділення зв'язку, ФАП, сільський клуб у Яценках, приміщення контори, прокладені дороги з твердим покриттям. У села з'явилося майбутнє. Молодь почала повертатися до батьківського порога. Пащенки стали центром новоствореної сільської ради.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними [1]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 442 | 97.57% |
румунська | 7 | 1.55% |
російська | 4 | 0.88% |
Усього | 453 | 100% |
Село в роки незалежності[ред. | ред. код]
Нині на території сільської ради є Пащенківська загальноосвітня школа І-ІІ ступеня (навчається близько 40 дітей), дитячий садок (12 дітей), 2 ФАПи (Пащенківський та Яценківський), Пащенківський сільський будинок культури, бібліотека, відділення поштового зв'язку.
На території сільської ради функціонує 1 сільськогосподарське товариство — ТОВ «Дукла», 1 фермерське господарство — ФГ «Бобер» та приватне підприємство «Шах».
З 1998 року в Пащенках діє громада Преображенської православної церкви (УПЦ МП). Керівник релігійної організації — Михайло Іванович Кулик (на 2008 рік). Богослужіння проводяться у молитовному будинку.
Наприкінці червня 2014 року в ході «ленінопаду» сільський пам'ятник Леніну був зруйнований невідомими волинянами, які поверталися зі Сходу України, за допомогою дерев'яної колоди[2].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Решетилівської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[4].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Петро Гасуха (народився 1893 року у с. Пащенкова Балка, нині село Пащенки Решетилівського району — розстріляний 11 листопада 1920 року) — секретар Куликівського волосного виконкому (1918—1919), начальник міліції 3-го району Костянтиноградського повіту, учасник антибільшовицького повстання (1920—1921) під проводом кошового отамана Івана Біленького
- Зарівчацький Михайло Федорович (народився 20.11.1943 року в с. Пащенки) – хірург, завідувач кафедри хірургічних хвороб Пермської державної медичної академії, директор Інституту гепатопанкреатобіліарної та ендокринної хірургії Пермської державної медичної академії, доктор медичних наук, професор, «Заслужений лікар Російської Федерації» (1999).
Джерела[ред. | ред. код]
1. Клировая книжка Полтавской епархии на 1902 год. — Полтава,1902. — С. 221.
2. Справочная клировая книга Полтавской епархии на 1912 год. — Полтава,1912.– С. 76.
3. Ревегук В. Отамани Полтавського краю – борці за волю України. Нариси з історії. – Полтава: «Дивосвіт», 2011. – 33-34.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Пошта
-
Колишній Дитячий садок
-
Стадіон
-
Східний в'їзд у село
-
Башти водопостачання
-
Типовий будинок для Пащенок, що не є типовим для більшості сіл у околицях
-
Меморіал пам'яті
-
Клуб
-
Сільська рада
-
"Інша" церква, як її називають жителі Пащенок
-
Ставок
Також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волиняни на Полтавщині знесли пам'ятник Леніну
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання[ред. | ред. код]
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (лютий 2014) |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |