Пенжинська губа
 | |
| 61°15′ пн. ш. 163°00′ сх. д. / 61.250° пн. ш. 163.000° сх. д.Координати: 61°15′ пн. ш. 163°00′ сх. д. / 61.250° пн. ш. 163.000° сх. д. | |
| Частина від | Охотське море |
|---|---|
| Прибережні країни |
 Росія[1] |
| Регіон | Камчатський край[1] |
| Середня глибина | 62 м |
| Вливаються |
|
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 2122182 |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑151233 ·R (Камчатський край) |
  Пенжинська губа Пенжинська губа (Росія) | |
 | |
 Пенжинська губа у Вікісховищі | |
Пе́нжинська губа́ — північно-східна частина затоки Шеліхова в Охотському морі між мисом Тайгоносом і за 100 км на схід—південний схід від нього мисом Божедомова між Магаданською областю і Камчатським краєм Російської Федерації. Довжина — 300 км; середня ширина — 65 км, біля входу — 100 км; глибини при вході в губу — 80 м, далі у міру наближення до горла вони поступово зменшуються до 30 м. Приблизно на паралелі 61°35' північної широти двома півостровами (Єлістратова і Маметчинським), що відходять від її берегів, губа різко звужується до 30—40 км. Ця вузькість називається горлом і поділяє губу на північну та південну частини. Відкрита у 1651 році землепроходцем Михайлом Стадухіним.
Висота припливів сягає 13,2 м, що є найвищим показником для всього Тихого океану. Замерзає з кінця січня, розкривається від льоду у квітні. Сильні припливні коливання і течії не дають утворитися суцільному льоду в акваторії затоки.
Береги південної частини губи і береги її горла майже на всій протяжності високі та обривисті, за виключенням невеликої ділянки поблизу затоки Мілководної, де берег низький. Тільки у долинах річок та подекуди у розлогах берегових обривів ростуть окремі дерева. У вершину губи впадають річки Пенжина (за назвою якої названа і сама губа) і Таловка. Тут розташоване найбільше і старе поселення Кам'янське. Побережжя заселено коряками, які займаються рибальством та оленярством.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Пенжинская губа // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3 : Милос — Союз ССР. — С. 223. — 580 с. (рос.);
- Пенжинская губа // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Пенжинская губа // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989.(рос.). — С. 369 (рос.);
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Пенжинская губа // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 140. — ISBN 978-5-7133-1354-9.(рос.)
|
