Петер Шаттшнайдер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петер Шаттшнайдер
Народився 1950[1][2][…]
Відень, Окупація Австрії союзниками
Країна  Австрія
Діяльність фізик, письменник, письменник наукової фантастики
Галузь електронний мікроскоп
Alma mater Віденський технічний університет
Знання мов німецька
Заклад Віденський технічний університет[4]
Нагороди

Пітер Шаттшнайдер (нар. 1950, Відень) — австрійський фізик і письменник-фантаст, в даний час відставний професор в Інституті фізики твердого тіла[5] і співробітник USTEM[6] спецпідрозділу Віденського технологічного університету. Його дослідження зосереджені на електронній мікроскопії, зокрема на спектроскопії втрати електронної енергії та непружній взаємодії між електронами та речовиною. Він також цікавиться історією фізики, наукою в науковій фантастиці та роллю науки в суспільстві. Його група була відповідальною за відкриття електронного магнітного кругового дихроїзму в 2006 році[7]

Життя[ред. | ред. код]

Петер Шаттшнайдер отримав диплом з фізики у 1973 році у Віденському технологічному університеті, захистивши дисертацію під назвою «Профілі дифузії рентгенівських променів у тонких шарах» (нім. Röntgenographische Bestimmung von Diffusionsprofilen in dünnen Schichten).[8] У 1976 році він успішно захистив у цьому ж університеті кандидатську дисертацію на тему «Визначення констант решітки бінарних сплавів за профілями дифракції рентгенівських променів» (нім. Die Ermittlung von Gitterkonstantenspektren binärer Legierungen aus Röntgenbeugungsprofilen).[9] З 1974 по 1977 рік він також був зарахований до Віденського університету, де здобув ступінь магістра як викладача фізики та математики для коледжу. Після кількох років роботи над датчиками повітряного та космічного походження на приватному машинобудівному підприємстві він повернувся до своєї альма-матер у 1980 році як асистент Інституту прикладної та технічної фізики, де він став асистентом професора в 1988 році.

У 1978 році він опублікував свою першу науково-фантастичну повість (нім. Rechtsbrecher), а потім опублікував інші оповідання в антології та журналах.

З 1992 по 1993 рік працював у CNRS (Centre Nationale de la Recherche Scientifique) у Парижі. З 1995 року він є запрошеним професором у École Centrale Paris. З 2000 по 2006 рік був керівником новоствореної Університетської служби трансмісійної електронної мікроскопії[10] у Віденському технологічному університеті. Хоча він офіційно вийшов на пенсію у 2015 році[11] він досі є активним дослідником. У жовтні 2016 року отримав відзнаку[12] Віденського технологічного університету за «його дослідження зі спектроскопії втрат електронної енергії та розробку теоретичних основ у галузях ELNES, EMCD та останнім часом електронних вихрових променів».

Нагороди[ред. | ред. код]

Роботи[ред. | ред. код]

як Автор[ред. | ред. код]

Романи
  • Singularitäten. Ein Episodenroman im Umfeld schwarzer Löcher. Зуркамп, Франкфурт/М. 1984,ISBN 3-518-37521-0.
Розповіді
  • Zeitstopp. Science-Fiction-Geschichten (Phantastische Bibliothek; Bd. 76). Suhrkamp, Frankfurt/M. 1982, ISBN 3-518-37319-6.
  • Selbstgespräch mit Protoplasma. Erzählungen aus der Zukunft. Verlag im Waldgut, Frauenfeld 2009, ISBN 978-3-03-740384-6 (with an epilogue by Franz Rottensteiner).
Нехудожні книги
  • Основи непружного розсіювання електронів. Springer, Wien 1986,ISBN 3-211-81937-1.

Як редактор[ред. | ред. код]

  • Science Fiction — Werkzeug oder Sensor einer technisierten Welt? Vortragsreihe. EDFC, Passau 1995 (with Karlheinz Steinmüller)
  • Linear and chiral dichroism in the electron microscope. Pan Stanford, Singapore 2012, ISBN 9789814267489

Література[ред. | ред. код]

  • Franz Rottensteiner: Peter Schattschneider. Das Spiel mit der Wirklichkeit, in: Franz Rottensteiner: Im Labor der Visionen. Anmerkungen zur phantastischen Literatur. 19 Aufsätze und Vorträge aus den Jahren 2000—2012, Verlag Dieter van Reeken, Lüneburg 2013, ISBN 978-3-940679-72-7, S. 189—198.
  • Günter Zettl: Interview mit Peter Schattschneider, in: Science Fiction Times, 26. Jahrgang, 1984, Heft 9, S. 5–8.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #137109385 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Czech National Authority Database
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  5. ↑ Organizational chart of the Institute of Solid State Physics. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 27 березня 2015.
  6. ↑ Members of USTEM, TUWien. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.
  7. ↑ Schattschneider, P.; Rubino, S.; Hébert, C.; Rusz, J.; Kuneš, J.; Novák, P.; Carlino, E.; Fabrizioli, M.; Panaccione, G. (2006). Detection of magnetic circular dichroism using a transmission electron microscope. Nature. 441 (7092): 486—488. Bibcode:2006Natur.441..486S. doi:10.1038/nature04778. ISSN 0028-0836. PMID 16724061.
  8. ↑ TUWien Library Catalogue. Процитовано 27 березня 2015.[недоступне посилання з грудня 2021]
  9. ↑ TUWien Library Catalogue. Процитовано 27 березня 2015.[недоступне посилання з грудня 2021]
  10. ↑ USTEM history. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.
  11. ↑ USTEM news. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
  12. ↑ USTEM news. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петер_Шаттшнайдер&oldid=37528041