Петраускас Сергій Сігітасович
| Сергій Петраускас | |
|---|---|
 Старший солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
18 грудня 1977 Ічня, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Смерть |
22 лютого 2021 (43 роки) Авдіївка, Покровський район, Донецька область, Україна (вогнепальне поранення) |
| Поховання | Ічня |
| Псевдо | Ящур |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2021 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Петраускас Сергій Сігітасович |
Сергі́й Сігі́тасович Петра́ускас (18 грудня 1977 року, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область — 22 лютого 2021 року, м. Авдіївка, Покровський район, Донецька область) — старший солдат 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Із життєпису[ред. | ред. код]
Батько — литовець, мати — з Ростова-на-Дону. У 1994 році закінчив середню школу № 1 ім. Степана Васильченка в Ічні. Строкову службу проходив у Національній гвардії, в містах Харків, Чугуїв, Дніпропетровськ, Павлоград. Після завершення служби працював автоелектриком в Ічнянському АТП, згодом — у Києві: 4 роки пожежником та столярем на будові. Був учасником двох Майданів: Помаранчевої революції та Революції гідності, член Всеукраїнського об'єднання «Майдан».
В березні 2014 року мобілізований, служив у 2-му взводі 6-ї роти 2-го батальйону 1-ї окремої танкової бригади. Навчання проходив під Миргородом.
Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2014 року, учасник боїв за Луганський аеропорт, Авдіївку, на Світлодарській дузі. В цій же бригаді, спочатку сапером, пізніше розвідником, служив і молодший брат Олександр, котрий пішов добровольцем.
Після фронту Сергій служив за контрактом у Ічнянському райвійськкоматі, в жовтні 2020 року уклав контракт із 72-ю окремою бригадою.
Загинув 22 лютого 2021 року, поблизу шахти «Бутівка», під час ворожого обстрілу позицій Збройних сил.
Похований 25 лютого, на міському цвинтарі Ічні, поруч з батьком. Залишилися мати, дружина, дві доньки та син.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 149/2021 від 7 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Див. також[ред. | ред. код]
- 72-га окрема механізована бригада (Україна)
- Втрати 72-ї окремої механізованої бригади
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (з січня 2021 року)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України №149/2021 «Про відзначення державними нагородами України». https://www.president.gov.ua/. Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Загиблі герої лютого 2021: пам'ятаймо про їхній подвиг [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Загиблі на фронті в лютому 2021-го: обличчя й історії 11 героїв [Архівовано 12 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Захисники, які загинули в лютому… [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |