Печірна
| село Печірна | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Громада | Лановецька міська громада |
| Облікова картка | Печірна |
| Основні дані | |
| Населення | 307 |
| Територія | 2 км² |
| Густота населення | 153.5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47444 |
| Телефонний код | +380 3549 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°44′25″ пн. ш. 26°00′50″ сх. д. / 49.74028° пн. ш. 26.01389° сх. д.Координати: 49°44′25″ пн. ш. 26°00′50″ сх. д. / 49.74028° пн. ш. 26.01389° сх. д. |
| Водойми | Свинорейка |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Влащинці |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47402, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Ланівці, вул. Незалежності, 34 |
| Карта | |
  Печірна | |
 Печірна | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Печі́рна — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Свинорейка, на півдні району. До 2020 - центр сільської ради, якій були підпорядковані села Коростова та Кутиска.
Населення — 286 осіб (2007).
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка про Печірну (за О. Цинкаловським) датується 1596 роком Тоді село знищили татари. Згодом з'явилися нові писемні свідчення про Печірну та навколишні села. Так, в акті від 14 травня 1618 року село згадується в скарзі Анни Порицької зі Збаража про те, що татари в листопаді 1618 року спустошили її маєтки в селах Печерно, Коростова, Буглів, Плиска, Огризківці.
Про цей татарський набіг є також запис в книзі кременецького замку від 16 листопада 1618 року. Очевидці, слуга Януша Острозького П. Хованський, возні Безимовський і Авратинський, свідчили, що всі фільварки, гумна, хутори, осідлості - все це "от неприятеля кртда святого, татар, а ж до фундаменту попалено і знесено..."
У давніх писемних джерелах село знадується як Печерка, Печурка, Печерно. Ймовірно назва населеного пункту походила від кам'яних печер, що знаходились на високих берегах річки Сомець з часів леоліту до середини XX ст. Дослідник Волині професор О. Цинкаловський зазначав: "В каменистих високих берегах річки Сомця і в бувших там печерах натраплено на сліди огнищ і камінних знапядь періолу молодого палеоліту. Знаходили там селяни кістки таких звірят як мамут".
У 1649 році козацько-селянські війська Б. Хмельницького взяли в облогу м. Збараж. Під фортечними мурами міста точилися кровопролитні баталії, а на околицях Печірни стояв козацький табір. Тут лікували поранених, хоронили загиблих, відпочивали після боїв резервні частини козацького війська.
У 1797 році Печірна опинилась в складі Вишгородської волості Крем'янецького повіту Волинської губернії Російської імперії. За 1,5 км на південь від села проходив кордон між Росією та Австро-Угорщиною (урочище "Границя"). Власником населеного пункту став польський шляхтич В. Ржищевський, якому належало містечко Вишгородок з навколишніми селами. Син В. Ржищевського Адам, який народився у Вишгородку, де знаходилась резиденція землевласника, став відомим польським поетом, драматургом, оратором.
Володярами земельних угідь у Печірні майже протягом усього XIX ст. були поміщики Ржищевські. Селяни в основній своїй масі були малоземельними. Особливо погіршилося їхнє становище після скасування кріпацтва, коли орендовані раніше наділи потрібно було викупити.
У 1893 році в населеному пункті проживало 605, у 1911 році - 650 чоловік
У 30-х роках ХХ ст. в селі було створено осередки «Просвіта», "Пласту", "Січі".
Під час Другої світової війни у Печірній базувалася підпільна школа медсестер УПА. У липні 1943 в Печірній зупин. партизанські з'єднання С. Ковпака.
У січні 1949 року в Печірні утворено колгосп ім. Дзержинського
Поблизу Печірної виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та черняхівської культури, Київської Русі.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади. [1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району.[2]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними [3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 307 | 100% |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква святого Миколая (1759, реставрована 1868, дерев'яна).
Встановлено пам'ятний знак на так званому «козацькому» шляху.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
- Загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (недіюча)
- Клуб
- Бібліотека (недіюча)
- ФАП
Галерея[ред. | ред. код]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Редактор М. Вербицький
- Археолог В. Воляник
- Еколог, меценат Я. Голубицький
- Діяч ОУН Ю. Пундик
- Роман Критюк — український освітянин, краєзнавець, публіцист
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Святителя Миколая Чудотворця -
Старостат -
Млин -
Автобусна зупинка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література[ред. | ред. код]
- Г. Басюк, В. Довгалюк, В. Уніят. Печірна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 62. — ISBN 978-966-528-279-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Назар Наджога. Зникаючі села Тернопільщини. Печірна і Кутиска — там, де музей, скарби, могила і нечиста сила» [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Доба, 21 березня 2016.
| ||||||||