Поверніть наші велосипеди
Поверніть наші велосипеди (нід. Eerst mijn fiets terug) — нідерландська промовка, яка вказує на конфіскацію велосипедів в Нідерландах під час німецької окупації у Другій світовій війні. У перші два десятиліття після війни вважається виразом антинімецьких настроїв. Після цього промовка набувала більш іронічної форми. Кричалку використовують нідерландські вболівальники під час матчів збірної Нідерландів та Німеччини[1]. Існує версія, що промовку адресують заїжджим німецьким туристам[2].
Історія[ред. | ред. код]
Промовка стосується ситуації, коли в липні 1942 року німецька армія за підтримки нідерландських колабораціоністів, особливо націонал-соціалістичних прихильників, — конфіскувала близько 100 000 велосипедів, що належали нідерландським громадянам[3]. За деякі деколи сплачували компенсацію. Тільки 2 % велосипедів конфісковані нахабно[4]. Під наказ Вермахту про конфіскацію потрапили громади з населенням понад 10 000 осіб[5]. Конфісковувались не лише велосипеди; конфісковані також годинники, будівлі, машини, радіоприймачі, запаси міді, коні тощо[6]. Сумарно, у Нідерландах конфісковано не більше одного з п'ятдесяти велосипедів. Проте, через втрату особистого майна, ця ситуація запам'яталась в пам'яті мешканців Нідерландців[7].
Використання промовки[ред. | ред. код]
У перші роки після звільнення Нідерландів ця фраза використовувалася як бажання отримання репарацій від Німеччини. Нідерландці очікували від німців визнання своєї провини. У 1960-х роках, цей слоган використовувала молодіжна організація Прово під час весілля принцеси Беатрікс і німецького Клауса фон Амсберга[7].
З 1970-х років відбувся процес нормалізації, в якому промовка втратила своє політичне забарвлення. З дев'яностих років вона в основному використовується в засобах масової інформації як самоїдство, легкий ретроспективний погляд на те, як люди ставилися до війни. З німецької сторони ця фраза знаходила все більшого поширення. Наприклад, німецький художник Анді Ельснер 1995 року заявив, що хоче запропонувати перехожим Амстердама 50 відремонтованих велосипедів[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Велосипеди для ЗСУ – бійці хочуть, штаби не проти і трохи з історії велосипедів в армії. Військовий навігатор. 27 вересня 2019
- ↑ Анна Гаврилюк. До вітряків – на велосипедах. Газета «День». 7 травня 2015
- ↑ 'uw fiets terug', Anne Pek. groene.nl, 3 травня 1995
- ↑ W. M. Bakker. Duitsers kregen weinig fietsen in handen, digibron.nl 8 липня 1994
- ↑ Лоє де Йонг. Het Koninkrijk der Nederlanden in de Tweede Wereldoorlog Deel 6, p. 69
- ↑ Vorderingen van o.a. fietsen, paarden, radio's via: 4en5mei.enschede.nl [Архівовано 2018-10-17 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Фрізо Вєленга. "'Eerst mijn fiets terug...'" in Madelon de Keizer & Marije Plomp (red.) Een open zenuw: hoe wij ons de Tweede Wereldoorlog herinneren. Amsterdam: Uitgeverij Bert Bakker, 2010. p. 148-158.
