Полікарпов Геннадій Григорович
Полікарпов Геннадій Григорович | |
---|---|
Народився |
16 серпня 1929 Велика Глушицаd, Samara Okrugd, Середньоволзький крайd, РСФРР, СРСР |
Помер |
11 серпня 2012 (82 роки) Севастополь, Україна |
Країна |
СРСР Україна |
Діяльність | біолог |
Alma mater | Саратовський університет |
Галузь | радіобіологія, гідробіологія |
Заклад | Інститут біології південних морів імені О. О. Ковалевського НАН України |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | Доктор біологічних наук |
Членство | НАН України |
Відомий завдяки: | заснуванню морської радіоекології |
Нагороди |
Поліка́рпов Генна́дій Григо́рович (16 серпня 1929, с. Велика Глушиця — 11 серпня 2012, Севастополь) — український вчений у галузі радіобіології та гідробіології моря, засновник морської радіоекології. Доктор біологічних наук (1964), професор (1968). Академік Національної академії наук України (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007)
Біографія[ред. | ред. код]
Геннадій Григорович Полікарпов народився 16 серпня 1929 року в с. Велика Глушиця Великоглушицького району Куйбишевської області РСФРР (зараз — Самарська область Росії).
У 1952 році закінчив біолого-ґрунтовий факультет Саратовського державного університету (спеціальність — зоолог). У 1953–1956 роках навчався в аспірантурі. У 1957 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Особливості реакції радіаційної післядії», у 1964 році — докторську (тема «Проблеми морської радіоекології»).
У 1956 році почав працювати на Севастопольській біологічній станції ім. Ковалевського (зараз — Інститут біології південних морів імені О. О. Ковалевського НАН України), пізніше став старшим науковим співробітником (1962). У 1963 році був призначений завідувачем відділу радіобіології (пізніше — відділ радіаційної та хімічної біології), який очолював до 1991 року. Був головним науковим співробітником інституту. У 1968 році отримав звання професора.
У 1970 році Г. Г. Полікарпов разом із колегами заснував відділ радіоекології при Інституті океанології в Гавані (Куба). Був активним учасником та організатором багатьох міжнародних симпозіумів, експедиції, нарад та комісії з проблем радіохемоекології моря.
У 1975–1979 роках працював у Міжнародній лабораторії морської радіоактивності МАГАТЕ в Монако, очолюючи секцію Дослідження навколишнього середовища. З 1970-х по 1984 роки був експертом від СРСР на багатьох засіданнях комісії Міжнародної Морської Організації та МАГАТЕ у Відні з проблеми дампінгу твердих радіоактивних відходів у глибини океанів та відкритих морів. У 1984 році було підписано Мораторій на такий дампінг.
У 1989–1995 роках Г. Г. Полікарпов обіймав посаду віце-президента Міжнародного Консультативного комітету із Захисту Морів, у 1991–1994 та 1999–2000 роках — посаду віце-президента Міжнародного Союзу Радіоекологів, у 1994–1997 роках був Президентом Європейського відділення цього Союзу.
Був членом редколегій чи редакційних рад багатьох українських та закордонних наукових видань: «Гідробіологічний журнал» та «Морський екологічний журнал» (Україна), «Радиационная биология. Радиоэкология» та «Биология моря» (Росія), «Journal of Environmental Radioactivity» (Велика Британія), «Marine Ecology — Progress Series» (Німеччина), «Radioecology» (Словаччина), «Turkish Journal of Marine Sciences» (Туреччина).
У 1967 році став членом-кореспондентом АН УРСР зі спеціальності «Гідробіологія моря», у 1990 році був обраний академіком НАН України зі спеціальності «Радіобіологія». Також був членом Ради Кримського наукового центру НАН України, дійсним членом Кримської Академії наук, членом Наукової ради РФ з радіобіології та член її бюро, дійсним членом Міжнародного Союзу Радіоекологів (МСР), координатором МСР по СНД та членом Ради МСР, постійним членом Міжнародного інституту Екології (секція морської екології), віце-президентом Міжнародного Союзу Екоетики.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Г. Г. Полікарпов широко відомий як піонер та засновник морської радіоекології. Розробив принципи радіаційної та хімічної екології, морської молісмології, концептуальну модель впливу ядерних та неядерних забруднень на морські екосистеми. Зробив значний внесок у розвиток захисту біосфери від забруднень, екологічної етики, гідробіології моря. Розвинув новий напрямок в екології — еквідозиметричну оцінку впливу на біоту радіаційних, хімічних та інших факторів.
Працюючи на Севастопольській біологічній станції, Г. Г. Полікарпов створив та очолив першу в СРСР (і серед всіх країн чорноморського узбережжя) морську радіобіологічну лабораторію, яка згодом перетворилася на відділ радіаційної та хімічної біології, ставши одним з найбільших міжнародно-визнаних радіоекологічних центрів. Одним із здобутків відділу стала вдала протидія планам західних країн використовувати Чорне море як могильник для ядерних відходів та аргументований протест проти проведення випробувань ядерної зброї у відкритих середовищах. Певною мірою ці дії посприяли підписанню ядерними державами у 1963 році Московської Угоди про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, Г. Г. Полікарпов працював у складі Надзвичайної комісії Президії АН України, очоливши робочу групу з водної радіоекології, яка зробила значний внесок в мінімізацію впливу аварії на Дніпровський каскад водосховищ та рівень забруднення Чорного моря.
На Генеральній асамблеї Міжнародної спілки радіоекології, яка відбулася у 2008 році в Бергені (Норвегія), запропоновані ним зони впливу іонізуючого випромінювання на екосистемному рівні було прийнято називати «зонами Полікарпова», а саму концепцію відображено в новій редакції рекомендацій Міжнародної Комісії з проблеми радіаційного захисту щодо радіаційної безпеки людини і біосфери.
Є автором та співавтором понад 900 публікацій, його книги перекладені на кілька іноземних мов. Підготував 4 доктори наук та 34 кандидатів.
Наукові праці[ред. | ред. код]
- Полікарпов Г. Г. Радіоекологія морських організмів // Під ред. В. П. Шведова. — М.: Атоміздат, 1964. — 295 с.
- Polikarpov G.G. Radioecology of aquatic organisms // Eds. V. Schultz & A.W. Klement, Jr. — Amsterdam: North Holland Publ. Co.; New-York: Reinhold Book Div., 1966. — 314 p.
- Полікарпов Г. Г. та ін. Молісмологія Чорного моря // Під ред. Г. Г. Полікарпова. — К.: Наук. думка, 1992. — 304 с.
- Polikarpov G.G. // Radiat. Prot. Dosimetry. — 1998. — Vol. 75, № 1. — P. 181—185. Polikarpov G.G. et al. / Journ. The Black Sea / Mediterranean Environment. — 2006. — Vol. 12, № 2. — P. 129–153.
- Полікарпов Г. Г. та ін. Радіоекологічний відгук Чорного моря на Чорнобильську аварію // Під ред. Г. Г. Полікарпова і В. М. Єгорова. — Севастополь: ЕКОСІ-Гідрофізика, 2008. — 667 с.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «За доблесний труд» (1970)
- Орден «Знак Пошани» (1971)
- Пам'ятна срібна медаль ООН «Використання атомної енергії у мирних цілях» (1977)
- Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1979)
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1986)
- Грамота Президії Верховної Ради УРСР «За самовіддану роботу з ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції та усунення її наслідків» (1986)
- Грамота Радянського комітету по програмі ЮНЕСКО «Людина і Біосфера» (1987)
- Диплом і пам'ятна медаль ім. професора Н. В. Тимофеєва-Ресовського Медичного радіологічного центру Російської АМН, Росія (1995)
- Почесна Грамота Президії НАН України та ЦК профспілок НАН України (1996)
- Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2008)
- Нагорода і Золота медаль В. І. Вернадського Міжнародної Спілки радіоекології, Берген, Норвегія (2008)
- Орден «За заслуги» III ступеня (2009)
- Відзнака Верховної Ради України «20 років Національної Комісії з радіаційного захисту населення України» (2011)
- Подяка Прем'єр-міністра України «За значний особистий Внесок у виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії та радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища, виявлені при цьому мужність и високий професіоналізм» (2011)
- Грамота Відділення Загальної біології НАН України «За звитяжну працю та вагомий внесок у розвиток гідробіологічної науки» (2011)
Джерела[ред. | ред. код]
- https://archive.today/20121222115409/www.nbuv.gov.ua/people/polikarpov.html
- http://ibss.nas.gov.ua/?p=1475
- 80-річчя академіка НАН України Г.Г. ПОЛІКАРПОВА (PDF). Вісник НАН України, №8. 2009. Архів (PDF) оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 19 жовтня 2012.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. [1] [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Картка співробітника на сайті ІБМП НАНУ (онлайн-версія [2][недоступне посилання з червня 2019])
- Народились 16 серпня
- Народились 1929
- Померли 11 серпня
- Померли 2012
- Померли в Севастополі
- Випускники Саратовського університету
- Члени Національної академії наук України
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР
- Нагороджені грамотою Президії ВР УРСР
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Заслужені діячі науки і техніки УРСР
- Українські гідробіологи
- Дійсні члени НАН України
- Уродженці Самарської області
- Науковці Інституту біології південних морів НАН України
- Науковці Севастопольської біологічної станції