Попов Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попов Володимир Володимирович
рос. Владимир Владимирович Попов
Народився 6 червня 1954(1954-06-06)
Архангельське[d], Будьонновський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР
Помер 3 листопада 2023(2023-11-03) (69 років)
Кліщіївка, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання Будьонновськ
Діяльність офіцер, розвідник, поліціянт
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989, Перша чеченська війна і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Військове звання  Полковник поліції у відставці
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден Мужності медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За відвагу» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» І ступеня медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
Герой Донецької Народної Республіки знак «Почесний працівник МВС»
Медаль «За бойові заслуги» Медаль «Учаснику спеціальної військової операції»

Володимир Володимирович Попов (рос. Владимир Владимирович Попов; 6 червня 1954, Архангельське, РРФСР3 листопада 2023, Кліщіївка, Україна) — російський офіцер, полковник поліції. Герой Російської Федерації.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї колгоспників. Закінчив середню школу в Будьонновську. Пройшов строкову службу в радянській армії, був заступником командира взводу військової частини в Баку, після чого вступив в міліцію. В 1980 році закінчив Саратовську спеціальну середню школу міліції. В 1984 році відряджений в Афганістан, старший оперативний співробітник групи спеціального призначення. Після повернення з Афганістану працював в кримінальному розшуку. З 1992 по 2009 рік — начальник 6-го відділу (боротьба з організованою злочинністю) Управління внутрішніх справ по Ставропольському краю. Учасник Першої чеченської війни. Потім працював першим заступником начальника розвідувальної служби угруповання військ на Північному Кавказі і начальником 2-го міжрайонного оперативно-розшукового відділу Головного управління МВС РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу. В 2013 році був поранений внаслідок атаки терориста-смертника, після чого вийшов у відставку.

На початку 2017 року обраний отаманом Терського хуторського козачого товаристав, через півроку — отаманом Святохрестовського районного козачого товариства. Незабаром після початку вторгнення в Україну вступив в окремий добровольчий загін «Терек», який діяв у складі 150-ї мотострілецької дивізії. З серпня 2022 року — начальник розвідки і оперативного відділу козачого батальйону «Терек», з березня 2023 року — командир свого батальйону. Разом з Поповим в батальйоні служили його син і зять, а сам Попов був найстарішим козаком-учасником вторгнення. Одночасно з червня 2023 року — заступник отамана Терського військового козачого товариства по взаємодії з органами влади, організації державної та іншої служби. Загинув у бою. 11 листопада 2023 року був похований в Будьонновську.

Нагороди[ред. | ред. код]

Отримав численні нагороди, серед яких:

Посилання[ред. | ред. код]