Портал:Християнство/Вибрана стаття/Архів
Серпень - Листопад 2008 р.[ред. код]
Файл:Konklav.jpg Конклав (від лат. con claudere (замикати разом), хоча часто вважається, що походить від лат. cum clave (під ключем)) — збори, на яких кардинали-виборці, кожен з яких теоретично має шанси бути обраним, обирають папу Римського. З метою запобігти впливу на хід обрання кардиналів ззовні, процедура виборів відбувається у приміщенні ізольованому від зовнішнього світу. Приміщення відкривають лише після обрання папи. Сьогодні конклави проводяться у Сикстинській капеллі. Вибори проводять двічі на день закритим голосуванням. Для обрання кандидат повинен набрати дві третини голосів плюс один голос. Після кожного голосування від спалювання бюлетенів з димара над Сикстинською капеллою піднімається темний дим. Про обрання нового понтифіка зовнішньому світові сповіщають білим димом, додаючи до вогню солому. Такий спосіб вибору папи був розроблений під час Другого Ліонського собору і встановлений папою Григорієм Х в 1274.
Березень - Липень 2008 р.[ред. код]
Кипріан (Кипріян, Киприян) (бл. 1330 - 16 вересня 1406) - Митрополит Київський і всієї Русі, письменник, редактор, перекладач і книжник. За походженням болгарин. Свій шлях він почав у Болгарії, у Келифаревському монастирі Феодосія Тирновського, де зблизився з Євфимієм Тирновським. Вірогідно, родич митрополита Григорія (Цамблака). З монастиря Кипріан пішов до Константинополя, потім на Афон, там познайомився з Філофеєм Коккіном - Патріархом Константинопольським (1353-1354, 1364-1376). Став згодом келійником Патріарха. Близько 1373 року був посланий Патріархом Філофеєм у Литву і на Русь для примирення литовського і тверського князів з митрополитом всея Русі Олексієм. У лютому 1389 року патріарх Антоній скинув великоросійського Митрополита Пимена і відновив Кипріана у званні митрополита Київського і всієї Русі. 1 жовтня 1389 року Кипріан залишив Константинополь і, перепливши Чорне море (потрапив при цьому в бурю), через Белград (Акерман) і Київ 6 березня 1390 року повернувся до Москви. Помер святитель 16 вересня 1406 року. Похований у Московському Успенському соборі. 27 травня 1472 року під час будівництва нового Успенського собору Московського Кремля на місці старого було виявлено гробницю митрополита Кипріана й знайдені його нетлінні мощі.
Січень - Лютий 2008 р.[ред. код]
Іван Павло II — 264-й Папа Римський, перший в історії Папа-слов’янин. Кароль Юзеф Войтила народився у містечку Вадовиці біля Кракова у родині поручника польської армії та вчительки. Він прекрасно навчався у школі. Коли Каролю виповнилося 8 років, померла його мати, а у 12 він втратив старшого брата. У дитинстві Кароль найбільше полюбляв футбол, лещета, місцеві кремові тістечка (kremówki) та театр. Мріючи стати професійним актором, Кароль у 14 літ спробував себе у шкільному драматичному гуртку, ще в юності написав п'єсу «Король-Дух». Очолював шкільне Марійське товариство. У 14 років здійснив свою першу прощу до головної святині Польщі в місті Ченстохова. У 1938 році Кароль прийняв Тайну Миропомазання і здобув свою середню освіту.
26-річний понтифікат Івана Павла II став 3-м за тривалістю в історії Католицької Церкви після правління Святого Петра і блаженного Пія IX. За цей час понтифік відбув 250 пастирських поїздок, у тому числі 104 закордонні подорожі, подолавши шлях, який більш ніж втричі перевищує відстань від Землі до Місяця.
23-31 грудня 2007 р.[ред. код]
Шептицький Андрей — (*29 липня 1865, Прилбичі — †1 листопада 1944) — восьмий (після відновлення Галицької митрополії в 1808 р.) Митрополит Української Греко-Католицької Церкви. Вступив на владичий престол митрополита Галицького, архієпископа Львівського і єпископа Кам'янця-Подільського у віці 35 років, церемонія інтронізації відбулася 17 січня 1901 року, в переддень Навечерія Богоявлення, в архікатедральному соборі Святого Юра у Львові. Народився у с. Прилбичі (тепер Яворівського району Львівської області). Походив зі стародавнього знатного українського роду, який у XIX столітті зазнав полонізації, члени родини стали франкомовними римо-католиками.
За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Наказав сховати понад 300 єврейських дітей та цінні єврейські документи. У рятуванні євреїв йому допомагали, серед інших, сестра Йосифа Вітер (1946 її ув'язнено комуністичним режимом загалом на 30 років) і рідний брат Климент (37 євреїв; на фабриці взуття, яка належала студитам, — ще 16 євреїв; арештований радянським режимом 1947). Слід однак зауважити, що Митрополит приховував цю свою порятункову акцію від більшої частини духовенства — і тому, що цього вимагали обставини, і через антисемітизм значної частини священиків. З неприхованою симпатією пише про шляхетну поведінку Андрея Шептицького під час війни рабин Давид Кагане у свому «Щоденнику львівского гетто».
Однією з малозгадуваних соціальних акцій митрополита було те, що він добився в австрійського уряду допомоги для вдів священиків. Під час Другої Світової Війни православні священики і миряни Кам'янця зверталися до митрополита Шептицького по допомогу — фінансову і суто церковну: книги, ризи, літургійне начиння тощо, — посилаючись на те, що він же є єпископом їхнього міста, — і митрополит у допомозі не відмовив. Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» Засновує Український Національний Музей, купує в 1905 для нього приміщення за 34 тис. доларів (з допомогою євреїв, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям). Завдяки піклуванню Шептицького у музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису.
15-23 грудня 2007 р.[ред. код]
Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія. Творилася книга майже п'ять років зі значною, не з'ясованою досі перервою: розпочато її 1556 а завершено 1561 р., в Пересопницькому монастирі (тепер с. Пересопниця Рівненської області). На підготовку такої кількості тонких і цупких пергаментних листків (їх у рукописі 482) пішло ціле стадо молоденьких ягнят, козенят і телят, зі шкіри яких за спеціальним рецептом виготовлено пергамент.
Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню. Другим аспектом цінності книги є художнє оформлення, бо її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом (різновидом письма з чітко викінченими і оформленими літерами) свідчить про високий майстерний рівень національних мистців.
Цим творці унікальної книги намагалися довести, що українська художня культура має вагомі цінності у світовому мистецтві, які не є гіршими від тих, що несли представники колоніалізму. Написане на пергаменті пізнім уставом чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо. Вага книги 9 кг 300 г.
9-15 Грудня 2007 р.[ред. код]
Великдень — вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування. До Великодня віруючі готуються на протязі семи тижнів Великого Посту — одного з найсуворіших постів — саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна прислуховуватися до страждань Господа, котрі пережив Ісус Христос в людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називаєтся Страстна Седмиця.