Пресідіо Модело
Пресідіо Модело — колишня «зразкова в’язниця» з дизайном паноптикуму, побудована на острові Ісла-де-Пінос («Острів сосен»), нині Ісла-де-ла-Хувентуд («Острів молодості») на Кубі. Розташована у приміському кварталі Чакон, Нуева-Херона.
Історія[ред. | ред. код]
В'язниця була побудована за президента, який став диктатором, Херардо Мачадо в період з 1926 по 1928 рік[1] П'ять круглих блоків із камерами, побудованими ярусами навколо центральних спостережних постів, були зведені з місткістю до 2500 в'язнів. Конструкція паноптикуму дозволяла охоронцям постійно спостерігати за в'язнями.
Більшість тих, хто вижив після нападів повстанців на казарми Монкада в липні 1953 року — включаючи Фіделя Кастро та його брата Рауля Кастро — були ув'язнені там. Більшість з них залишались у в'язниці до 1955 року. У той час у чотирьох круглих будівлях розміщувалось 6000 чоловік, кожен поверх був заповнений сміттям, не було водопроводу, харчові пайки були мізерними, а уряд забезпечував лише найнеобхідніше.[2] Однак Кастро та інших повстанців не утримували в круглих будівлях з їхніми невеликими камерами та суворими умовами, а натомість їх утримували в лікарняному крилі, яке мало більшу житлову площу з кращими ліжками та умовами проживання, про що деякі люди відгукувались як про «умови розкоші».
Диктатор Фульхенсіо Батіста зробив помилку, розмістивши всіх змовників у лікарняному крилі, бо вони почали розглядати це як революційний навчальний табір, збираючись для щоденних уроків політики та таємного спілкування з прихильниками по всій Кубі. «Яка фантастична школа ця в'язниця!» Кастро написав у листі. «Звідси я можу закінчити формування свого бачення світу..».[3]
Після приходу до влади Кастро у 1959 році Пресідіо Модело продовжувала діяти. До 1961 року через переповненість (одночасно до 4000 ув'язнених) тут відбувалися різноманітні заворушення та голодування, особливо перед вторгненням у Бухту Свиней, коли було дано наказ облаштувати тунелі під всією в'язницею з кількома тоннами тротилу.[4]
Видатні кубинські політичні в'язні, такі як Армандо Вальядарес, Роберто Мартін Перес[5] та Педро Луїс Бойтель[6] утримувалися там у той чи інший період ув'язнення. У 1967 році в'язниця була закрита урядом.[1]
Зараз в'язниця функціонує як музей і оголошена національною пам'яткою. Стара адміністративна будівля нині служить школою та науковим центром.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Presidio Modelo in Cuba and the panopticon idea « dpr-barcelona. Dprbcn.wordpress.com. 18 квітня 2012. Процитовано 6 листопада 2012.
- ↑ Wallace, Robert; Melton, H. Keith; Schlesinger, Henry R. (2008). Spycraft: The Secret History of the CIA's Spytechs, from Communism to Al-Qaeda. Penguin. pp. 258—259. ISBN 9781440635304.
- ↑ Cuba Solidarity Campaign : Cuba Si : Presidio Modelo, School of Revolutionaries. Cuba-solidarity.org.uk. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 6 листопада 2012.
- ↑ Testimonios - Colchones de dinamita y TNT para prisioneros (Spanish) . Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 21 листопада 2010.
- ↑ Emilio Ichikawa » Roberto Martín Pérez: “He hecho un libro polémico”. Eichikawa.com. 2 листопада 2012. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 6 листопада 2012.
- ↑ Pedro Luis Boitel and the Future of Freedom in Cuba | National Endowment for Democracy. Ned.org. Процитовано 6 листопада 2012.
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Presidio Modelo (Isla de la Juventud) at EcuRed (in Spanish)