Приймак Віталій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приймак Віталій Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 10 листопада 1977(1977-11-10)
Полянка
Смерть 6 серпня 2014(2014-08-06) (36 років)
Степанівка
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Микола́йович Прийма́к (1977-2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1977 року в смт Полянка Баранівського району Житомирської області. Закінчив загальноосвітню школу, пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ. В мирний час проживав у селі Берестівка. Виріс у багатодітній сім'ї, мріяв створити свою сім'ю.[1]

У часі війни мобілізований навесні 2014-го — кулеметник, 30-та окрема механізована бригада. З літа 2014 року брав участь у боях на сході України.

6 серпня 2014-го загинув біля села Степанівка — колона з технікою потрапила під мінометний обстріл терористів.

Похований 9 серпня 2014 року в селі Берестівка Баранівського району.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • 4 серпня 2015 року у селі Берестівка біля меморіалу героям Другої світової війни відкрито пам’ятний знак Віталію Приймаку
  • вщановується 6 серпня в Міністерстві оборони України на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Десять героїв із одного району (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 30 вересня 2022.
  2. Вшановуючи загиблих українських Героїв, Дзвін Пам’яті на території Міноборони пролунав тридцять разів…

Джерела[ред. | ред. код]