Приозерне (Івано-Франківський район)
село Приозерне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Івано-Франківський район |
Громада | Рогатинська міська громада |
Основні дані | |
Колишня назва | Псари (до 1968) |
Населення | 462 |
Площа | 9,933 км² |
Густота населення | 46,51 осіб/км² |
Поштовий індекс | 77018 |
Телефонний код | +380 03435 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д. / 49.41500° пн. ш. 24.46778° сх. д.Координати: 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д. / 49.41500° пн. ш. 24.46778° сх. д. |
Водойми | Свірж |
Місцева влада | |
Адреса ради | 77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 65 |
Карта | |
Мапа | |
|
Приозéрне (до 1968 — Псари) — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Перша згадка[ред. | ред. код]
Про Псари відомо з другої половини XVIII століття. Є підстави вважати, що село давніше.
Згадується 9 вересня 1449 року в книгах галицького суду[3].
Перший відомий власник або посідач — Ян Влодкович.[4] Перший відомий власник — галицький підканцлер Юзеф Яблоновський. Будує класицистичну садибу, з колонами, портиком (дерев'яний, згорів у пожежі).
Після смерті магната маєток через спадки і шлюби потрапляє, до графа Станіслава Рея (1833—1873). До 1880-го старий палац розібрали, а ще до того поруч почали зводити нову садибу. Опікувалась тим дружина Станіслава і власне спадкоємиця маєтку Вільгельміна Рей з роду Ґлоґовських.
У 1939 році в селі проживало 1230 мешканців (1060 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 60 поляків, 10 євреїв)[5].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади.[6]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[7].
Пам'ятка[ред. | ред. код]
Садиба Рея (XVIII—XIX ст.) — маєток у Псарах, належав графському роду Реїв, нащадкам древнього роду Потоцьких[джерело?].
Первісний палацовий комплекс (класичний, з колонадою, портиком) виник у Псарах в другій половині XVIII ст. У 1880 ріці старий палац розібрали, а новий графиня Вільгельміна почала зводити ще за існування будинку-старця. Спроектував нову садибу відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Будівництво садиби в еклектичному стилі завершили в 1882 р.[8]
За радянської влади використовувався для господарчих потреб. Згодом — як психіатрична лікарня [1] [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]. У 1955 р. в палаці оселилися студенти Рогатинського зооветеринарного комплексу. За часів незалежної України тут діяв жіночий монастир, а потім садибу передали УПЦ Київського патріархату.
В'їзна брама побудована у 1822 р. В путівнику-карті «Рогатин» (Тернопіль, «Наш світ») пишуть про те, що в'їзний проїзд палацу колись був наскрізним, але в 1970 році його замурували — тут було вибрано місце для встановлення пам'ятника Леніну.[9]
За повідомленнями ЗМІ, у 2004 році палац проданий у приватні руки[10].
Докладніше: Садиба Реїв (Приозерне)
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Антоній Василь Дідушицький (1757—1817, Миропіль[11]) — польський політик[12], син коронного чашника графа Тадеуша Дідушицького[11].
Світлини[ред. | ред. код]
-
Садиба Рея (серпень 2010 р.)
-
Садиба Рея. Вид з західного боку (серпень 2016 р.)
-
Садиба Рея. Вид зі східного боку
-
Брама до маєтку
-
Руїни на території палацового комплексу
-
Старий парк біля палацу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Псари церква. Архів оригіналу за 13 липня 2020.
- ↑ Псари мапа 18ст. Архів оригіналу за 3 січня 2017.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.198, № 2303 (лат.)
- ↑ Kazimierz Prszyboś (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — S. 316. (пол.)
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 68 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 6 квітня 2010.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 серпня 2010. Процитовано 28 серпня 2010.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ НА ПРИКАРПАТТІ Є НЕВІДОМЕ СЕЛО ПРИОЗЕРНЕ ІЗ ВРАЖАЮЧИМ ПАЛАЦОМ-КРАСЕНЕМ / Прикарпаття онлайн, 20.06.2017. Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 23 червня 2017.
- ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 171. (пол.)
- ↑ Dzwonkowski W. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 106. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Об'єкти у Псарах Опис Р. Афтаназого
- Замки та храми України. Псари. Садиба Рея [Архівовано 10 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Тут був я. Садиба Рея у Псарах [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Пропав будинок, або Скільки коштує духовне відродження [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.], «Дзеркало тижня», 2008
- Дерев'яна церква Преображення 1793 [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Psary (2), wś, pow. rohatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 247. (пол.) — S. 247. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|