Природа Естонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Природа Естонії

Девонські піщані оголення в Херма Маєміне
Болото в Заповіднику Ендла
Скеля Пейте поблизу Сілламяе

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Естонії
Туман в заказнику Пих'я-Кирвемаа

Естонія належить до підзони змішаних лісів Атлантично-континентальної області помірного поясу, для якої характерні тепле літо і помірно м'яка зима[1]. Найтепліший місяць — липень, найхолодніший — лютий. Температурний максимум і мінімум становлять відповідно 35 ° C і −43 ° C[2].

На клімат впливає Атлантичний океан, перш за все — Північно-Атлантичний потік. Середньорічна температура в Естонії значно вище, ніж на територіях з континентальним кліматом, що знаходяться на тій же широті далі на схід. Взимку на прибережних територіях значно тепліше, ніж у континентальній частині Естонії. Навесні центральна частина прогрівається швидше, ніж море, проте влітку температурні відмінності зникають. Восени на віддаленій від моря території температура падає помітно швидше, і різниця температури збільшується[3].

Тривалість найкоротшого і найдовшого днів у річному циклі значно відрізняється через велику географічну широту Естонії. День зимового сонцестояння триває від 6 годин 2 хвилини (Таллінн) до 6 годин 39 хвилин (Валга). Тривалість дня літнього сонцестояння становить 18 г 40 хв і 18 год 10 хв відповідно[3].

Рельєф[ред. | ред. код]

Пагорб в заказнику Пих'я-Кирвемаа

Територія Естонії є частиною Східно-Європейської рівнини, тому її територія низька і рівна. Максимальна висота (у тому числі у всій Прибалтиці) — гора Суур Мунамяґі (317 м) в центральній частині височини Хаанья. Інші височини: поле друмлінів Саад'ярве (144 м), Ахтмескае (Йихвіскае) (81 м) і Західно-Сааремааскае (54 м) височини. Крім того, кілька великих плато — Хар'юскае, Вірускае і Угандзі — також відносяться до територій з піднесеним рельєфом[4].

Майже половину території Естонії охоплюють низини, які мають висоту до 50 м над рівнем моря. Найбільші з них знаходяться на заході Естонії (Західно-Естонська низовина).

Своєрідний символ Естонії, унікальна і сама грандіозна форма рельєфу — Балтійський глінт. Це найбільший в рівнинній Північній Європі уступ, що утворився після відходу льодовика і вважається імовірно берегом давнього моря. Тягнеться від острова Еланд (Швеція) до Ладозького озера (Росія)[4].

Суша[ред. | ред. код]

Естонське узбережжя змінюється від кручі з чистого вапняку на півночі до піщаних берегів і пологих узбережних луків на заході.

Унікальні метеоритні кратери.

Ліси[ред. | ред. код]

Ліси і лісисті місцевості становлять майже половину території країни, або 2,2 млн га. Естонія розташована в перехідній (так званій гемібареальній) підзоні, де хвойні ліси євросибірської тайги переходять в європейську зону широколистяних лісів[5]. У лісах Естонії налічується 87 споконвічних видів дерев і чагарників і більше 500 привезених[6]. Тут ростуть і проживають як мінімум 20 000 видів живих організмів[7].

Значна частина лісів належить державі, що стримує їх активну вирубку і погіршення екологічної ситуації. Велика кількість хижаків — ведмедів, рисей, вовків — вказує на досить сприятливий екологічний стан лісів Естонії. Однак, всупереч твердженням мисливців-ентузіастів, їх кількість не перевищує 500 особин бурих ведмедів, 200 вовків і 100 рисей[5].

Індикатором екологічного здоров'я лісу є дятел білоспинний (Dendrocopos leucotos), присутність якого в Естонії — досить звичне явище, на відміну від Швеції і Фінляндії де цей вид знаходиться під загрозою зникнення внаслідок занадто інтенсивного ведення лісового господарства[5].

Луки[ред. | ред. код]

Лісисті луки [et] — подібні до парків поля. Кілька століть тому лісисті луки були поширені на території південної Фінляндії, Швеції і інших країн Європи, однак зараз вони збереглися тільки в західній Естонії та на островах[8]. В даний час такі луки в основному заростають.

Одним з найбільш різноманітних рослинних об'єднань в Європі є лісиста лука Лаелату [et], де на одному квадратному метрі було виявлено 76 видів судинних рослин [9].

Вапнякові луки — луки з тонким шаром ґрунту на вапняковій основі. За межами Естонії подібні луки виявлені тільки на двох шведських островах. Через екологічний стан ці осеродки іноді називають псевдостепами[9].

Водні ресурси[ред. | ред. код]

За водозбором територію Естонії можна розділити на 4 частини: басейн Чудського озера (38%), басейни Ризької (32%) і Фінської заток (21%) і острови Західної Естонії (9%). Істотним вододілом є височина Пандивере[10].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Естонії

Велика кількість річок, проте більшість з них короткі і мілководні, деякі з них навіть пересихають під час тривалих посух. Довші за 100 кілометрів тільки 10 річок, єдина судноплавна з яких на всій протяжності — Емайигі (101 км)[10].

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Естонії

Налічується приблизно 1200 природних озер, які становлять 4,7% території Естонії. Однак великими вважаються тільки два з них: Чудське і Виртс'ярв. Більшість озер мілководні, найглибше (Ривге-Сувр'ярв) — максимальна глибина 38 м[10]. Безліч озер заросли або заростають, велика частина їх страждає від надлишку поживних речовин[11].

Болота[ред. | ред. код]

Болота є найдавнішими утвореннями і займають приблизно чверть території Естонії[12].

Найбільш відомим прибережним заболоченим районом в Естонії є містечко Матсалу, ліси, зарости очерету й острівці якого притягують навесні більше 2 мільйонів водоплавних птахів: довгохвоста качок, тундрових лебедів (Cygnus columbianus), білощоких казарок (Branta leucopsis), гуменників (Anser fabalis), білолобих гусок (Anser albifrons), зачіпаючи[13].

Крім Мацалу, відомі багато інших істотних узьбярежних заболочених земель, які залучають птахів для перельоту і розмноження. Вільсанді, Пухта, заплаву Кяйна і острови Хіюмаа мають статус водно-болотних ділянок міжнародного значення[13].

Повільно піднімаючись, земля в західній Естонії створює нові прибережну заболочені землі — плиткаводния бухти і вузькі протоки, лагуни і болота, луки і мяліни[14]. Спроби людини осушити болота не дали особливого результату, і меліярация в Естонії була закінчена в 1970-і[11].

Острови[ред. | ред. код]

Естонія має досить довгу і урізану берегову лінію довжиною 3794 км (на 2540 км припадає понад 1000 островів)[14].

Найбільші острови: Сааремаа, Мухумаа, Хіюмаа.

Гліба[ред. | ред. код]

Основним матеріалом покривної породи в Естонії є Морро.

Можна виділити близько десяти видів ґрунтів, присутніх в Естонії. У Північній і Західній Естонії поширені дерново-карбонатні і щебеневі ґрунти. На Марен рівнинах Центральної Естонії і височини Пандивере зустрічаються вилужания і підзолисті ґрунти, тут розташовані головні агрокультурні регіони. На Марен рівнинах Південної та Центральної Естонії поширені псевдападолисті ґрунти, де під верхнім шаром знаходиться щільніший шар, який погано пропускає воду[15].

Приблизно ¼ території займають болотні ґрунти з характерний торавим шаром. На височинах Південної Естонії поширені поєднання еразаваних ґрунтів.

Флора[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Естонії

Згідно з останніми відомостями, флора Естонії представлена 1441 видом судинних рослин, а разом з підвидами — 1538 видами. З нижчих рослин в Естонії виявлена більше 2500 видів водоростей та 680 видів лишайників[16].

Відомо 83 види або підвиди рослин, які зустрічаються виключно в Естонії. Більшість з них відносяться до роду Hieracium. З таких рослин добре відомий Rhinanthus osiliensis, менш відомий Saussurea alpina esthonica[16].

Лісові угруповання[ред. | ред. код]

У темнохвойних лісах, крім ялин, часто ростуть благородні листопадні дерева — дуб, ясен, в'яз, клен і липа. Характерні чагарникам і темнохвойним лісам ліщина, жимолость, калина і смородина альпійська. На трав'яному ярусі зустрічаються яглиця, глуха кропива біла, медунка, зірочник гайовий, копитняк, безщитник жіночий, печіночниця і анемона дібровна[17].

У регіонах з родючим і помірно вологим ґрунтом росте сурамень — переважно сосновий ліс з невеликим числом беріз і осик. У суборах ростуть сосни майже без домішки інших дерев; ще менше інших видів у соснових борах. У долинах і затоплюваних луках росте болотний ліс з чорної вільхи[17].

Рослинність боліт[ред. | ред. код]

Серед болотних рослин переважають торф'яні мохи, багно звичайне, верес, підбіл і морошка[12].

У забагнених болотних лісах і перехідних болотах поширена осока, торф'яний мох. Зустрічаються дерева: береза, вільха, ялина, сосна[12].

Гриби[ред. | ред. код]

В Естонії зареєстровано більше 3700 видів гриб ів, хоча їх кількість може досягати і 4500. Більшість грибів росте на більш ніж 1200 видах рослин у вигляді сапрогенних (які породжують гниття) бактерій або паразитів. Їстівні гриби налічується близько 60 видів. Естонці споживають набагато більше видів грибів, ніж народи Центральної та Західної Європи[18].

Фауна[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Естонії

Ссавці[ред. | ред. код]

На території Естонії зафіксовані 67 видів ссавців, об'єднаних у 6 рядів, 19 родин[19]. Чисельність населення гризунів та комахоїдних є найбільшою й ніхто не може визначити кількість цих тварин точно. Сарна європейська є найчисельнішою великих ссавців в Естонії (більше 55 000). Заєць сірий і заєць білий йдуть після (є більш ніж 20 000 тварин обох видів). Свиня дика, лось звичайний, ведмідь бурий, лисиця руда, єнот уссурійський та вок характерні також для естонських лісів[20].

Три види — ондатра, єнот уссурійський і американська норка — завезені в Естонію, а бобер і олень європейський заново введені[21].

Ссавці живуть скрізь — у лісах, відкритих землях, у внутрішніх водах, морях і населених пунктах. Більшість ссавців Естонії залишаються в країні взимку. Кілька видів — в основному кажани (нетопир лісовий і т.д.) — перебираються в теплі краї[20]. Непорушене узбережжя сприятливе для тев'яка, чия чисельність на узбережжі Естонії найвища в Балтійському морі[14].

Птахи[ред. | ред. код]

В Естонії зареєстровано 329 видів птахів, з яких гніздяться тут 222 види, 38 видів постійно пролітають або зимують, решта потрапляють зрідка. Територія Естонії розташована в зоні східноатлантичного міграційного шляху арктичних перелітних птахів[22].

Різноманітність узбережних середовищ робить Естонію надзвичайно привабливою для перелітних птахів. За оцінками, протягом міграційних періодів східноатлантичним перелітним шляхом естонські узбережжя перетинають до 50 мільйонів водних і прибережних птахів[13].

Національним птахом Естонії є сільська ластівка, яка дуже характерна для сільської місцевості. Тим не менш, це не найчисленніший вид. Найбільш поширеними є насправді зяблик (2...3 млн пар) і вівчарик весняний (1...2 млн пар). Серед більш великих птахів численними є мартин звичайний (до 100 000 пар) і крижень (30000 пар). З-поміж хижих птахів найбільш поширений канюк звичайний (2...3 тис. пар). В естонських материкових селах в достатку лелека білий (дві тисячі пар)[20].

Птахи знаходяться по всій Естонії: в населених пунктах і болотах, на березі моря і в густому лісі. Приблизно половина з птахів Естонії птахів населяє рідколісся. Це в основному горобцеподібні: зяблик, вівчарики, вільшанка. Є також куроподібні (тетерук, орябок), соколоподібні (яструб великий і малий) і сови (сова довгохвоста, сова вухата) в лісах. Близько 20% птахів пов'язане з водойм і прибережних районів. Довге й порізане узбережжя сприяє розмноженню й живленню багатьох птахів. Голуби, серпокрилець чорний, ластівка міська й горобець хатній поширені в містах. Лелека білий, сільська ластівка, горобець польовий і плиска біла поширені в селах[20].

Земноводні і плазуни[ред. | ред. код]

В Естонії проживають 11 видів земноводних, вони належать до двох рядів і утворюють чотири родини. Загальнопоширеною є ропуха звичайна, яка живе всюди в Естонії, крім Сааремаа. Цікаво, що ропуха звичайна значно більша (до 16 см) на островах, ніж на континенті. Численні водойми й вологі місця мають сприятливі умови для земноводних в Естонії. Естонські амфібії є більш численними на островах, ніж на континенті з причини негативного впливу на них людини[20]. Рідкісними видами є жаба трав'яна, жаба зелена і тритон гребінчастий[21].

Є тільки п'ять видів рептилій в Естонії. Всі вони належать до ряду Squamata об'єднаних в чотирьох родинах: Lacerta vivipara (Ящірка живородна), Lacerta agilis (Ящірка прудка), Anguis fragilis (Веретільниця ламка), Natrix natrix (Вуж звичайний), Vipera berus (Гадюка звичайна). Ящірка живородна і гадюка звичайна є найбільш численними в Естонії рептиліями. Вуж звичайний в основному поширений на островах і на березі моря. Ящірка прудка і веретільниця ламка не рідкісні також[20].

Риби[ред. | ред. код]

Є не дуже багато видів риб в естонських водоймах — всього лише 75 видів були описані. Вони належать до 13 рядів і утворюють 29 родин. Риби населяють Балтійське море, численні озера та річки, які в Естонії мають повільний потік, швидкість не більше 1 м в секунду. Coregonus albula, Coregonus lavaretus, Salmo salar, Osmerus eperlanus, Esox lucius є найбільш поширеними рибами в Естонії[20].

Інші[ред. | ред. код]

У багатьох внутрішніх водоймах проживають Flagellata, Infusoria, Spongiae, Scyphozoa, Turbellaria, Polychaeta, Priapulida[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 8 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  2. клімат Естонії (російською) . Eesti Maaturism MTÜ. 19 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 24 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  3. а б Клімат. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 24 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  4. а б Рельєф. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  5. а б в Ліси. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 8 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  6. Ліси Естонії. Puhka Eestis (російською) . 10 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  7. Ліс живе (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  8. Луги Естонії. Puhka Eestis (російською) . 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  9. а б Лісисті луки. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  10. а б в Водна мережа. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  11. а б Природа Естонії (російською) . Eesti Maaturism MTÜ. 19 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  12. а б в Рослинність водно-болотних угідь. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  13. а б в г Міграція птахів. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  14. а б в Охорона морського узбережжя. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
  15. Покриваюча порода і ґрунти. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  16. а б Рослинність. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 6 травня 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  17. а б Лісові співтовариства. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  18. Гриби. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 9 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  19. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources. Архів оригіналу за 23 січня 2008. Процитовано 24 березня 2022.
  20. а б в г д е ж Web pages "Estonian Vertebrates" — Science Didactics Department, University of Tartu, Estonia. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
  21. а б Тваринний світ. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 10 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
  22. Фауна. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 24 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)