Притчі Ісуса Христа
Притчі Ісуса Христа або Ісусові притчі — викладені в Євангеліях повчальні історії, розказані Ісусом Христом. Більшість притч міститься в синоптичних Євангеліях (Матвія, Марка і Луки), тоді як в Євангеліє від Івана увійшла лише одна — Притча про доброго пастиря але використовується багато аналогій.
Природа притч[ред. | ред. код]
Причина, через яку Ісус вибрав алегоричну форму для своїх притч зазначена, зокрема, в Євангеліє від Матвія:
І учні Його приступили й сказали до Нього: «Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?» А Він відповів і промовив: «Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но. Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має. Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. (Мт. 13:10-13)
Іван Золотоустий вважав, що Ісус використовував притчі «щоб зробити слова Свої більш виразними, вдягнути істину в живий образ, глибше сфотографувати її в пам'яті і як би уявити очам» .
Феофілакт Болгарський пояснював використання Ісусом алегоричної форми тим, щоб лише «що шукають» здатні були зрозуміти суть вимовного, від інших вона навмисне була прихована, «щоб знання належного не послужило до більшого їх осуду, коли вони не виконують цього належного» [1] .
Сюжети[ред. | ред. код]
Притчі Ісуса Христа відрізняються простотою у підборі сюжетів, бачачи засіяне поле, він розповідає притчу про сіяча, знаючи, що його учні здебільшого рибалки, він розповідає їм притчу про риболовлю. Таким чином, сюжети притч запозичені з навколишньої дійсності, зрозумілої слухачам.
Перелік притч[ред. | ред. код]
Кількість притч Ісуса Христа важко підрахувати, оскільки іноді до них відносять і короткі висловлювання у формі метафор (наприклад, «Ви — сіль землі» (Мт 5:13)). Притч, що являють собою закінчені новели, налічують понад тридцять. Більша частина їх міститься в синоптичних Євангеліях. У Євангелії від Івана притчі Христа носять здебільшого характер розгорнутих метафор.
| № | Назва притчі | Від Матвія | Від Марка | Від Луки |
| 1 | Лампу під посудиною | Мт 5:14–15 | Мк 4:21–25 | Лк 8:16–18 |
| 2 | Дерево і плід | Лк 6:43-45 | ||
| 3 | Дім на камені і на піску | Мт 7:24–27 | Лк 6:46–49 | |
| 4 | Нове вино в старі бурдюки | Мт 9:16–17 | Мк 2:21–22 | Лк 5:37–39 |
| 5 | Два боржники | Лк 7:41–43 | ||
| 6 | Химерні діти | Мт 11:16–19 | ||
| 7 | Добрий самарянин | Лк 10:30-37 | ||
| 8 | Молитва | Лк 11:5-13 | ||
| 9 | Сильна людина | Мт 12:29 | Мк 3:27 | Лк 11:21–22 |
| 10 | Сівач | Мт 13:3–8, 18–23 | Мк 4:3–8, 14–20 | Лк 8:5–8, 11–15 |
| 11 | Про нерозумного багача | Лк 12:16–21 | ||
| 12 | Життя | Лк 12:22-31 | ||
| 13 | Зростаюче насіння | Мк 4:26–29 | ||
| 14 | Кукіль у пшениці | Мт 13:24–30, 36–43 | ||
| 15 | Безплідна смоковниця | Лк 13:6-9 | ||
| 16 | Зерно гірчичне | Мт 13:31–32 | Мк 4:30–32 | Лк 13:18–19 |
| 17 | Закваска | Мт 13:33 | Лк 13:20–21 | |
| 18 | Тісні двері | Лк 13:23–27 | ||
| 19 | Прихований скарб | Мт 13:44 | ||
| 20 | Перлина | Мт 13:45–46 | ||
| 21 | Невід | Мт 13:47–50 | ||
| 22 | Загублена вівця | Мт 18:10–14 | Лк 15:4–6 | |
| 23 | Загублена монета | Лк 15:8–9 | ||
| 24 | Блудний син | Лк 15:11–32 | ||
| 25 | Несправедливий управитель | Лк 16:1–13 | ||
| 26 | Багач і Лазар | Лк 16:19–31 | ||
| 27 | Пан та слуга | Лк 17:7–10 | ||
| 28 | Настирлива вдова | Лк 18:1–8 | ||
| 29 | Фарисей і митар | Лк 18:9–14 | ||
| 30 | Про царя і великодавця | Мт 18:23–35 | Лк 17:3–4 | |
| 31 | Робітники у винограднику | Мт 20:1–16 | ||
| 32 | Два сина | Мт 21:28–32 | ||
| 33 | Злі виноградарі | Мт 21:33–41 | Мк 12:1–9 | Лк 20:9–16 |
| 34 | Весільний банкет | Мт 22:1–14 | Лк 14:15–24 | |
| 35 | Фігове дерево | Мт 24:32–35 | Мк 13:28–31 | Лк 21:29–33 |
| 36 | Вірний слуга | Мт 24:42–51 | Мк 13:34–37 | Лк 12:35–48 |
| 37 | Десять дів | Мт 25:1–13 | ||
| 38 | Таланти | Мт 25:14–30 | Лк 19:12–27 | |
| 39 | Вівці та кози | Мт 25:31–46 |
У Євангеліях зустрічаються також короткі вислови Ісуса, викладені мовою притч (алегорії). До них відносяться приповісті:
- про нареченого та синів шлюбу (Мт 9:15),
- про двох сліпих (Лк 6:39-40); Ісус сказав подібне висловлювання також щодо книжників і фарисеїв (Мт 15:14),
- про вівцю, що впала в яму (Мт 12:11-12),
- про дітей на вулиці (Лк 7:32),
- про царство, що розділилося, і будинок (Мт 12:25),
- про справжню (істинну) виноградну лозу (Ів. 15:1–17),
- про малих птахів (Мт 10:29-32[2]) та траву польову (Мт 6:28-30[3]).
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Толкование Нового Завета Феофилактом Болгарским. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 24 листопада 2012.
- ↑ Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців. Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
- ↑ ... Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.