Півненко Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Півненко.
Олександр Півненко
Олександр Сергійович Півненко
 Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження 21 лютого 1986(1986-02-21) (38 років)
НДР
Національність українець
Alma Mater Криворізький ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, Харківський інститут танкових військ і Національний університет оборони України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 3 БрОП
 1 БрОП НГУ
 «Омега»
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
08.07.2023 — т. ч.  Національна гвардія, командувач
2023 Східне ТрУ НГУ, начальник
2022—2023
 3 БрОП, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Півненко Олександр Сергійович у Вікісховищі

Олекса́ндр Сергі́йович Півне́нко (нар. 21 лютого 1986) — український спортсмен, військовослужбовець, бригадний генерал Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Командувач Національної гвардії України (від 8 липня 2023)[1], член Ставки Верховного Головнокомандувача (від 25 липня 2023)[2]. Герой України (2023).

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Півненко народився 1986 року в сім'ї військового[3][4].

Закінчив Криворізький ліцей з посиленою фізичною підготовкою, Харківський інститут танкових військ, Національний університет оборони України (оперативно-тактичний рівень)[3].

Проходив службу в Окремому загоні спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України в Києві[5].

Станом на 2011 рік офіцер загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом 1-шої бригади оперативного призначення[6].

Від 2018 — у Східному територіальному управлінні НГУ. Брав активну участь в АТО/ООС; від 24 лютого 2022 — у відсічі повномасштабного російського вторгнення військ РФ в Україну. Того ж року призначений командиром 3-ї бригади оперативного призначення[7].

Проявив мужність та професіоналізм під час боїв за Харків, звільнення його передмість (зокрема селища Кутузівка, сіл Мала Рогань і Циркуни Харківського району) та утримання бойових позицій біля м. Торецьк Бахмутського району на Донеччині. Під командуванням полковника Олександра Півненка бійці 3 БрОП ліквідували значну кількість живої сили та військової техніки російських окупантів, зокрема чотири танки на об'їзній дорозі під Харковом у перший день широкомасштабного вторгнення та літак Су-25, пілота якого затримали; знищили вісім БМП, дві установки ЗУ-23-2, 22 одиниці автомобільної техніки та реактивну систему залпового вогню. Неодноразово допомагав з евакуацією мирного населення[3].

2023 року призначений начальником Східного територіального управління НГУ[3].

8 липня 2023 року указом Президента України призначений командувачем Національної гвардії України[8][9][10][11]. 10 липня Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко представив Олександра Півненка командному складу НГУ[12].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Займається спортом[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з вручення ордена «Золота Зірка» (23 березня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[13];
  • орден «За мужність» II ступеня (30 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14];
  • орден «За мужність» III ступеня (17 червня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
  • почесна грамота Київської обласної державної адміністрації із врученням іменного годинника (30 березня 2011) — за багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання службових обов'язків, високий професіоналізм та у зв'язку із Днем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України[16].

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії. Радіо Свобода. 8 липня 2023.
  2. ↑ Указ Президента України від 25 липня 2023 року № 444/2023 «Про зміну у складі Ставки Верховного Головнокомандувача»
  3. ↑ а б в г д Півненко Олександр Сергійович / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023.
  4. ↑ Ілля Нежигай (8 лютого 2023). Зеленський призначив Олександра Півненка новим командувачем Нацгвардії. Факти. Процитовано 10 липня 2023.
  5. ↑ Олександр Сергійович — український військовослужбовець, командувач Нацгвардії[недоступне посилання]
  6. ↑ «Про відзначення Почесною грамотою Київської обласної державної адміністрації військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» // Київська ОДА. — 2011. — 30 березня.
  7. ↑ О. Яромоленко. В МВС розповіли деталі про «Гвардію наступу» та назви нових штурмових бригад. Полк «Азов» теж розширять до бригади // Бабель. — 2023. — 3 лютого.
  8. ↑ Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 431/2023 «Про призначення О.Півненка командувачем Національної гвардії України»
  9. ↑ Президент призначив Олексія Півненка командувачем Нацгвардії. www.ukrinform.ua (укр.). 8 липня 2023. Процитовано 8 липня 2023.
  10. ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії.
  11. ↑ Глава держави повідомив про призначення Героя України полковника Олександра Півненка командувачем Національної гвардії // Офіційне інтернет-представництво президента України. — 2023. — 8 липня.
  12. ↑ Ігор Клименко представив нового командувача Національної гвардії України Олександра Півненка - НГУ. ngu.gov.ua. Процитовано 10 липня 2023.
  13. ↑ Указ Президента України від 23 березня 2023 року № 175/2023 «Про присвоєння О.Півненку звання Герой України»
  14. ↑ Указ Президента України від 30 квітня 2022 року № 290/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Указ Президента України від 17 червня 2016 року № 258/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. ↑ Півненко Олександр Сергійович. Стопкор. Процитовано 10 липня 2023.
  17. ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 624/2023 «Про присвоєння військового звання»
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Півненко_Олександр_Сергійович&oldid=42298207