Резенкін Семен Зіновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Семен Резенкін
Семен Резенкін
Семен Резенкін
Особисті дані
Повне ім'я Семен Зіновійович
Резенкін
Народження 4 березня 1925(1925-03-04)
  Харків, УСРР, СРСР
Смерть 11 листопада 2009(2009-11-11) (84 роки)
  Харків, Україна
Поховання Міське кладовище № 2
Громадянство  СРСР
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1959 СРСР «Спартак» Харків
Суддівська діяльність
Громадянство СРСР
Місто Харків
Категорія всесоюзна (1961)
Роки Змагання Ігор
1960–1963  Чемпіонат СРСР 23
1953–1966  Кубок СРСР 9
1954–1963  Чемпіонат СРСР (D2) 14
Звання, нагороди
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Почесна грамота Верховної Ради України Радянська гвардія

** Тільки на посаді головного тренера.

Семе́н Зіно́війович Резенкін (4 березня 1925 — 11 листопада 2009) — радянський арбітр, футболіст і тренер. Суддя всесоюзної категорії, як головний арбітр провів 23 гри у Висшій лізі. Брав участь у створенні харківського футбольного клубу «Арсенал». Учасник Німецько-радянської війни, нагороджений бойовими орденами.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Харкові. Грати у футбол почав у харківському «Спартаку». У середині 30-х виступав за його юнацьку команду[1].

У роки Німецько-радянської війни був стрільцем-радистом екіпажу танка Т-34. Воював у складі Степового і 1-го Українського фронтів. Під час війни його двічі було поранено. Закінчив війну під Прагою у травні 1945-го[2].

У післявоєнний час грав за сталінський «Металлург Сходу» та за харківські «Локомотив» і «Спартак», був капітаном останнього[3].

З 1953 року проводить арбітраж поєдинків чемпіонату СРСР. 7 вересня 1954 року дебютував як головний арбітр. Під час матчу кубка СРСР 1958 року у Полтаві між місцевим «Колгоспником» та дніпропетровським «Металлургом» сталася бійка. Після того як у додатковий час суддя Резенкін видалив з поля гравця хазяїв, В. Казанкіна, серед натовпу почалося обурення. Уболівальники вважали, що потрібно було видалити також гравця «Металурга». Найбільш відчайдушні почали закликати до розправи над суддею. Їх підтримав натовп і в суддю та дніпропетровців полетіло каміння, також був пошкоджений автобус гостей. Дії судді були розглянуті на бюро Полтавського обкому КПРС. Було відмічено, що Резенкін багато помилявся, грубив, зневажливо відносився до бокових суддів. Було вирішено більше не запрошувати харківських суддів на матчі у Полтаві[4][5].

З 18 листопада 1961 року — суддя всесоюзної категорії. Був включений до Списку найкращих футбольних суддів України за підсумками 1961 року[6]. Протягом 22 сезонів обслуговував матчі чемпіонату і кубку СРСР. Провів як головний рефері 32 зустрічі, а в 55 матчах був боковим суддею.

Після закінчення кар'єри судді упродовж 27 років був головою Колегії арбітрів міста Харкова.

Паралельно з суддівською кар'єрою, з 1954 року працював тренером харківського «Спартака». Під керівництвом Резенкіна клуб досяг найбільшого успіху у повоєнний час. «Спартак» виграв кубок Харкова у 1959 році та отримав право виступати у чемпіонаті та кубку УРСР того ж року[7]. У чемпіонаті підлеглі Резенкіна посіли перше місце у своїй зоні, але потім не змогли вийти з півфінальної групи[8].

З 1987 року працював заступником директора ДЮСШ «Спартак», а з 1996 року займав посаду директора стадіону «Спартак» та ДЮСШ з футболу при спорткомплексі «Акварена»[3].

У Харкові був запроваджений Кубок Резенкіна, який розігрується серед ветеранів[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Могила на Другому кладовищі Харкова

За бойові заслуги був нагороджений Орденом Червоної Зірки, Орденом Вітчизняної війни 2 ступеня та медалями[10].

6 листопада 1985 року був нагороджений Орденом Вітчизняної війни 1 ступеня в честь 40-ї річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

У 2004 році був нагороджений відзнакою Федерації Футбола України «За заслуги»[3].

У 2008 році був нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Грот, 2008, с. 104.
  2. ↑ Грот, 2000, с. 37.
  3. ↑ а б в Умер футболист Семен Резенкин | Газета ВРЕМЯ. timeua.info. Процитовано 7 лютого 2018.
  4. ↑ Баишев, 2016, с. 71-72.
  5. ↑ Кубок СССР 1958 года. kwadra.ru. Процитовано 7 лютого 2018.
  6. ↑ Із далекого 1957-го. www.upl.ua (укр.). Процитовано 7 лютого 2018.
  7. ↑ Цапков, 2006, с. 82.
  8. ↑ назар. Першість України - 1959. ukr-footbal.org.ua (uk-ua) . Процитовано 7 лютого 2018.
  9. ↑ Положение Кубок Резенкина С.З. Федерація футболу міста Харкова (ru-RU) . Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  10. ↑ Они защищали Родину! | ФК Металлист Харьков | Официальный сайт. metalist.ua. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2018.
  11. ↑ Ряд ветеранов харьковского футбола награждены Почетными грамотами Верховной Рады. Status Quo (ru-RU) . Процитовано 1 лютого 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бадян А. Арсенал 1998—2008. Десять лет пути : [рос.]. — Харьков : ФК «Арсенал», 2008. — 128 с.
  • Баишев Н. И. Спортизация советской провинциальной повседневности в 1930—1960е гг. (на примере Куйбышевской области) : [рос.]. — Самара, 2016. — 352 с.
  • Грот Ю. И., Олейник М. О. Победители : [рос.]. — Харьков : ХаГИФК, 2000. — 124 с. — 300 екз. — ISBN 966-7500-13-6.
  • Грот Ю. И. 100 лет харьковскому футболу : [рос.]. — Харьков : Золотые страницы, 2008. — 431 с. — ISBN 9789664000854.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Резенкін_Семен_Зіновійович&oldid=40843813