Резистентність (психологія)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Резисте́нтність — психологічний термін, який Зигмунд Фрейд первісно використовував, щоб позначити блокування пацієнтом спогадів зі свідомої пам'яті під час психоаналізу та загалом упродовж психотерапії.
Це було ключовим поняттям, оскільки для основного методу лікування Фрейда, розмовна терапія, необхідно зробити ці спогади доступними для свідомості пацієнта.
Пізніше Фрейд описав п'ять різних форм резистентності (опору). Вони стали асоціюватися з різними аналітичними структурами.
Пізніше ця первісна концепція Фрейда була розширена в сучасне поняття психологічного опору.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія психоаналізу (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Miller, W.R., Rollnick, S. (2002) Motivational Interviewing (2nd ed.). London: Guilford Press
Примітки[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |