Родниківка (Мукачівський район)
| село Родниківка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Свалявський |
| Громада | Полянська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 862 |
| Поштовий індекс | 89310 |
| Телефонний код | +380 3133 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°41′46″ пн. ш. 22°53′46″ сх. д. / 48.69611° пн. ш. 22.89611° сх. д.Координати: 48°41′46″ пн. ш. 22°53′46″ сх. д. / 48.69611° пн. ш. 22.89611° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89310, с.Родниківка, 12а |
| Карта | |
  Родниківка | |
 Родниківка | |
| Мапа | |
| |
Родникі́вка (до 1948 року Ізвор, угор. Beregforrás) — село у Мукачівському районі Закарпатської області. Входить до складу Полянської сільської громади.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване за 22 км від Сваляви. Географічні дані — на території ради протікає р. Пиня. Село розташоване у північній частині району.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше село згадується в документах 1600 року.
Вперше село згадується в документах 1592 року коли Гашпар Магочі видав грамоту на поселення родинам Ухаль та Лизанець. У 1675 році 26 родин розводили рибу для Мукачівського замку.
Споконвіку це село звалося — Ізвор. Ця назва вперше зафіксована у писемних пам'ятках із 1610 року у варіанті Izber. З 1645 року — Izvor, 1693 — Zwor, 1770/1772 — Uzwora, 1773 — Izvor, Izvur, 1808 — Izvor, 1893 — Izvor, а вже з 1910 по 1944 рр. по-угорськи — Beregforras, що дослівно означає «березьке джерело», тобто джерело Березької жупи. У другій половині 1944 р. угорська влада знову повернула селу його історичну назву Izvor. Однак урядники Народної ради Закарпатської України русофільського напряму в 1946 році від іменника родник утворили нову назву — Родниковка, потім в українському варіанті — Родниківка.
Відомий російський вчений, академік Олег Трубачов у своїй монографії «Назви рік Правобережної України» (1968, с. 272) відзначив, що Карпатський ареал має досить велику кількість річок, які походять від номенклатурного слова звір, ізвір, звор. Спочатку ці слова використовувалися як загальні назви на позначення джерела, звідки й пішла історична назва. Однак значення загального ізвор поступово розширювалося, про що читаємо в третьому томі «Етимологічного словника української мови» (1985, т. 2. с. 251): Звір, ізвор — «яр, западина, видолинок»; «гірська річка в ущелині»; «скупчення кількох сильних джерел на поверхні землі». Отже, село Ізвор датується початком XVII ст. (1610 р.), а «родниковый» — кінцем XVIII ст., тобто майже на 200 років пізніше. Якщо через кілька століть учені досліджуватимуть назву с. Родниківка, то будуть стверджувати, що вона не могла виникнути раніше, ніж у кінці XVIII ст., бо до того часу цього слова в російській мові не існувало! Більше того, від «родниковый» закарпатські урядники, на догоду русофільській ідеології у 1948 році створюють штучну форму з допомогою суфікса -ка: Родниковка (Родников+ка). Ця форма не зафіксована не тільки в жодних російських та українських тлумачних словниках, але й у словниках інших слов'янських мов. Тобто, це самовитвір чиновника або, точніше кажучи, сурогат[джерело?].
відомий угорський історик Елек Фийнєш у 1851 писав: «Ізвор — це руське село Березької жупи, недалеко Плоского. Живе тут 185 греко-католиків і 4 євреї. Люди живуть бідно, родиться в них тільки овес і кукурудза. Є багато лісу. Але все це добро у власності графа Щенборна». А наш історик і етнограф Тиводар Легоцький у 1881 році писав, що у селі Ізвор уже нараховувалося 35 хат, у яких проживають 226 русинів і мають 269 голдів землі. Того ж року була збудована греко-католицька церква. Церква св. арх. Михайла. 1742.
храм св. арх. Михайла. 1742.
Священик Василь Укол служив тут ще в 1649 р.
Муровану церкву XVIII ст. відразу пізнати з пропорцій. Нава такої церкви, як правило, нижча за наву пізніших церков, вежа стрункіша, барокове завершення більш розроблене по ярусах. Вікна та двері, а також художні деталі відрізняються вишуканістю форми. Т. Легоцький датував цю церкву 1852 роком.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- Село здавна славиться вишивальницями[джерело?].
- храм св. арх. Михайла. 1742.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 850 осіб, з яких 430 чоловіків та 420 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 862 особи.[2]
У селі народився і мешкав військовий ЗСУ Іван Богдан (9.04.1978 - 2023 рр). Він загинув на передовій, героїчно відстоюючи нашу Батьківщину та свободу кожного з нас.
[3]Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| закарпатський діалект | 98,96 % |
| російська | 0,12 % |
| інші | 0,92 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ bbodnar813 (3 квітня 2023). На Закарпаття прийшла ще одна похоронка з війни. Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||