Рудове
| село Рудове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Сватівський район |
| Рада | Білокуракинська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1791 |
| Населення | 48[1] |
| Площа | 0,9 км² |
| Густота населення | 53,33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92232 |
| Телефонний код | +380 6462 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°37′40″ пн. ш. 38°37′33″ сх. д. / 49.62778° пн. ш. 38.62583° сх. д.Координати: 49°37′40″ пн. ш. 38°37′33″ сх. д. / 49.62778° пн. ш. 38.62583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
156 м |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Катран |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92232 Луганська область, Білокуракинський район, село Курячівка. |
| Карта | |
  Рудове | |
 Рудове | |
| Мапа | |
| |
Ру́дове — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області.
Площа села 132 га.[2]
Історія[ред. | ред. код]
На території села Рудове виявлені поселення епохи бронзи і салтівської культури.
Село Рудівка засновано у 1791 року, перейменовано 1947 року. 1944 року в селі створено колгосп, який мав декілька назв «Політвідділець», «імені Хрущова», «1 травня». 1959 року землі колгоспу були приєднані до курячівського колгоспу «імені Жданова». 1962 року колгосп перейменовано на «Заповіт Ілліча»[2].
Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 95 осіб[3].
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 12 осіб, 6 дворів.
1885 року на колишньому державному хуторі Павлівської волості Старобільського повіту Харківської губернії проживало 744 особи, було 92 дворових господарства[4]. У 1914 році в селі проживало 1079 осіб[5].
Вулиці[ред. | ред. код]
У селі існують вулиці Колгоспна, Підлісна.
Економіка[ред. | ред. код]
Транспорт[ред. | ред. код]
Село розташоване за 24 км від районного центру, з яким пов'язане асфальтованою дорогою, і за 7 км від залізничної станції Катран на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].
Культура[ред. | ред. код]
До 1955 року в селі функціонувала початкова школа, сільський клуб з кіноапартною установкою[2].
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Видатні особистості[ред. | ред. код]
- Панченко Іван Кирилович — передовий бригадир.
- Хорольська Феодосія Митрівна — мати-героїня.
Див. також[ред. | ред. код]
- Історія Білокуракинщини
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- ↑ а б в г Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- ↑ Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. [Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine.] — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
