Сартак
| Сартак | |
|---|---|
 | |
| Народився | невідомо |
| Помер | 1257 |
| Країна | Золота Орда[1] |
| Діяльність | хан |
| Титул | хан |
| Посада | хан |
| Конфесія | Несторіанство |
| Рід | Чингізиди |
| Батько | Бату[1] |
| Мати | Borakchin Khatund |
| Брати, сестри | Toqoqand |
| Діти | Улаґчі і Феодора Сартаківна |
Сарта́к (монг. Sartaq, кит. 撒里答, sālǐdā; перс. سرتاق, Sartāq; бл. 1230 — 1256) — хан Золотої Орди (1255—1256). Представник роду Борджигінів. Син хана Батия. Християнин за віросповіданням, можливо, несторіанського напрямку. Його дочка Феодора Сартаківна вийшла заміж за друга Олександра Невського — Гліба Васильковича, князя Білозерського.
Біографія[ред. | ред. код]
Хан[ред. | ред. код]
Народився між 1228 та 1232 роками.
За Бату тримав улус на правобережжі нижньої Волги з половецьким населенням. Після включення Русі в систему ординської державності Сартак був «управляючим руськими справами» в 1246—1255 рр.
Був у хороших стосунках з Олександром Невським. Коли в 1252 році Андрій Ярославич, який на той час був великим князем владимирським, вступив у союз із Данилом Галицьким, Сартак відправив на Північно-Східну Русь каральний похід на чолі з воєводою Неврюєм. Андрій утік у Швецію, а ярлик на владимирське князівство отримав його брат Олександр Невський.
Захворівши, Батий відправив Сартака у Каракорум до Менгу-хана. Коли прийшла звістка про смерть Батия, Менгу затвердив Сартака ханом Золотої Орди, але той помер по дорозі в Сарай[2]. За припущеннями тогочасних літописців, був отруєний своїми дядьками Берке і Беркечаром.
Віросповідання[ред. | ред. код]
Про те, що Сартак був християнином, повідомляє низка середньовічних авторів, однак Рубрук вважав, що хоч Сартак і був покровителем християн, але залишався язичником, на підтвердження чого приводив слова його секретаря Кояка:
.Не говоріть, що наш пан — християнин, він не християнин, а «Моал», тому що назва «християнство» представляється їм назвою якогось народу. Вони звеличилися до такої великої гордості, що хоча, може бути, скільки-небудь вірують у Христа, однак не бажають іменуватися християнами, бажаючи свою назву, тобто Моал.[3]
Сартак не залишив спадкоємців, єдина його дочка, відома під християнським іменем Феодори, була християнкою і вийшла заміж за Білозерського князя Гліба Васильовича[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б China Biographical Database
- ↑ Spuler D. Die Goldene Horde. Die Mongolien in Russland 1223—1502. — Wisbaden, 1965.- P. 122
- ↑ Джиованни дель Плано Карпини. История Монгалов. Гильом де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. — С. 114—115.(рос.)
- ↑ Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана: Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. Львів, 2004. С. 118—119.
Література та джерела[ред. | ред. код]
- Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана: Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. Львів, 2004. С. 118—119.
- Джованни дель Плано Карпини. История монгалов. Гильом де Рубрук. Путешествие в восточные страны. Книга Марко Поло. / Пер. А. И. Малеина, И. П. Минаева. Вступ. ст. и комментарии М. Б. Горнунга. — М.: Мысль, 1997. — ISBN 5-244-00851-X
Посилання[ред. | ред. код]
- Гордієнко Яків Іскендер, брат Сартака
- Все правители мира. Сартак.
| ||||||||||
