Серапіон (Лятошевич)
| Єпископ Серапіон | ||
| ||
|---|---|---|
| 28 лютого 1753 — 29 жовтня 1753 | ||
| Попередник: | Арсеній (Могилянський) | |
| Наступник: | Амвросій (Зертис-Каменський) | |
| ||
| 16 лютого 1746 — 3 березня 1753 | ||
| Попередник: | вікаріат заснований | |
| Наступник: | Сава (Тихомиров) | |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Симеон Лятошевич | |
| Народження: | 1705 | |
| Смерть: | 22 квітня 1762 Спасо-Прилуцький монастирd, Вологда, Російська імперія | |
| Похований: | Вологда, Софійський собор | |
Єпископ Серапіон (в миру Симеон Лятошевич чи Лятушевич; 1705 — 22 квітня 1762) — український православний діяч доби Гетьманщини. Випускник Києво-Могилянської академії.
Єпископ Церкви Російської імперії, єпископ Вологодський та Білозерський РПЦ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Освіту отримав у Київській духовній академії.
У чернецтво пострижений в Києво-Братському Богоявленському монастирі. Займав посаду члена духовної консисторії.
9 березня 1740 р. – призначений архімандритом Тверського Отрочого монастиря.
3 лютого 1741 р. – переміщений архімандритом Калязинського Макарієвого Троїцького монастиря.
30 березня 1745 р. — єпископ Можайський та Волоколамський, вікарій Переславль-Заліської єпархії.
3 березня 1753 р. — єпископ Переславль—Заліський та Дмитрівський.
Отримавши призначення на Переслав-Заліську кафедру, він найперше відкрив у своїй єпархії навчальний заклад, який поєднував нижчі та середні класи: нижчі відділення були «російські», де навчалися писати та читати московською та слов’янською мовами, далі слідувала «фара», початковий латинський клас, далі «граматика», «пиїтика» і найвищий — «риторика», де викладалися філософія та найнеобхідніші богословські науки.
29 жовтня 1753 р. – переведений на катедру Вологодську та Білозерську.
18 листопада 1759 р. – знеможений паралічем — відібрало мову, не діяла права рука; ставлеників для посвячення посилали до Костроми, чи до Новгорода, а дозвіл на побудову церков давала консисторія.
У грудні 1761 р. – звільнений на спокій до Спасо-Прилуцького монастиря.
Помер там же 22 квітня 1762 р. Похований у Вологодському Софійському соборі.
Посилання[ред. | ред. код]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |