Сосновський Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Васильович Сосновський
Іван Васильович Сосновський
Іван Васильович Сосновський
Градоначальник Одеси
4 листопада 1911 — 11 січня 1917
Попередник Іван Миколайович Толмачов
Наступник Микола Антонінович Княжевич
Губернатор Архангельська
19 листопада 1907 — 18 листопада 1911
Попередник Микола Миколайович Качалов
Наступник Сергій Дмитрович Бібіков
Віцегубернатор Пермі
19 березня 1904 — 24 травня 1904
Попередник Болеслав Павлович Цехановецький
Наступник Михайло Васильович Стрижевський

Народився 28 березня (9 квітня) 1868(18680409)
Королівство Польське, Російська імперія
Помер після 1917
Російська імперія
Країна Російська імперія
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Батько Василь Йосипович Сосновський
У шлюбі з Любов Семенівна Тюмянцева (1909—1917)
Нагороди

Іва́н Васи́льович Сосно́вський (28 березня (9 квітня) 1868(18680409) — після 1917) — чинний статський радник, камергер, архангельський губернатор (1907—1911), одеський градоначальник (1911—1917).

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Іван Сосновський народився 28 березня (9 квітня) 1868(18680409) році в сім'ї Василя Йосиповича Сосновського.

У 1890 році закінчив юридичний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету з «дипломом першого ступеня» і вступив на службу в Земський відділ Міністерства внутрішніх справ.

Чиновник[ред. | ред. код]

Улітку 1893 року архангельський губернатор, Олександр Енгельгардт, запропонував йому посаду молодшого чиновника за особливими дорученнями. Через рік, 30 серпня 1894 року його нагородили орденом Святого Станіслава 3-го ступеня і невдовзі перевели в Санкт-Петербург до Міністерства внутрішніх справ. Весною 1897 року його призначено старшим помічником начальника канцелярії Комітету міністрів.

У 1899 році відряджений в Сибір — опікуватися переселенськими питаннями вздовж траси Транссибірської магістралі, що будувалася.

У 1900 році, коли Сосновський був відряджений на Всесвітню виставку в Парижі як завідувач відділу Комітету Сибірської залізниці, французький уряд відзначив його кавалерським Хрестом ордена Почесного легіону.

Пермський віцегубернатор[ред. | ред. код]

У січні 1903 року він очолив відділення канцелярії Комітету міністрів, звідки 6 грудня 1904 року був переведений на посаду пермського віцегубернатора[1].

Архангельський губернатор[ред. | ред. код]

На пропозицію Петра Столипіна призначений архангельським губернатором. На посаду віцегубернатора він запросив Олександра Шидловського. За Сосновського в Архангельській губернії введено суд присяжних і земські установи. З його ініціативи в Архангельську спорудили пам'ятник Петру I. Він продовжив розпочате ще за Енгельгардта влаштування телефонно-телеграфного повідомлення Архангельська: телеграфна лінія, що зв'язала всі пункти Мурманського узбережжя, дозволила організувати телеграфну службу штормових попереджень, розроблену Леонідом Брейтфусом. До 1911 року Архангельськ був пов'язаний телеграфною мережею з Санкт-Петербургом і всіма повітовими містами Російської імперії. На час його губернаторства припав 200-річний ювілей Михайла Ломоносова, Іван Сосновський брав найактивнішу участь у підготовці урочистостей. З його ініціативи з 22 травня 1911 року Архангельській гімназії присвоїли найменування Ломоносовської, а в листопаді була заснована гімназійна Ломоносовська стипендія «для освіти одного з селян Архангельської губернії». Сосновський також виступив з ініціативою заснувати в Архангельську музей Російської Півночі імені Михайла Ломоносова, яка була схвалена 8 листопада 1911 року імператором Миколою II. Створено Архангельське суспільство вивчення Російської Півночі.

2 грудня 1909 року міська дума на засіданні під головуванням Івана Сосновського склала «доповідну записку від Архангельського міського громадського управління з клопотанням про звернення уваги уряду на доцільність з'єднання Архангельського порту залізницею із Західним Сибіром».

Сосновський був ініціатором і організатором експедицій Володимира Русанова на Нову Землю, внаслідок чого в 1910 році організували становище Ольгінське на Північному острові Нової Землі. На його наполягання скарбницею куплено швидкохідне судно «Андрій Первозванний» — для використання як сторожовий корабель у Баренцовому морі та біля Нової Землі.

Сосновським направлено клопотання про започаткування прикордонної варти на російсько-норвезькому кордоні та в 1912 році з'явився перший сторожовий пост. Така плідна діяльність призвела до обрання Івана Сосновського почесним громадянином Архангельська.

Одеський градоначальник[ред. | ред. код]

Гострий ревматизм змусив його змінити клімат на південний і з 1911 по січень 1917 року він був одеським градоначальником.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

З 11 січня 1917 року — товариш міністра внутрішніх справ Олександра Протопопова. Подальшої інформації про нього немає. Видав низку праць, зокрема склав фотоальбом «Північний край» (рос. «Северный край») (1908).

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина (19091917) — Любов Семенівна Тюмянцева (18841953), за першим шлюбом княгиня Вадбольська. Благодійниця. З 1923 року в еміграції у Франції жила в Парижі. Була членкинею Сестринства при Соборі Святого Олександра Невського. Працювала у бібліотеці храму. Неодноразово отримувала подяку за церковну діяльність. Померла у жовтні 1953 року в Парижі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Деякі джерела вказують, що в період з 20 лютого по 24 квітня 1904 року він був астраханським віцегубернатором, інші, що в період з 19 березня по 24 травня 1904 року пермським; також, що в 19041905 роках він був ярославським віцегубернатором, а відразу після трагічних подій 9 січня 1905 року — помічником градоначальника Санкт-Петербурга.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]