Сосновський Іван Васильович
Іван Васильович Сосновський | |
---|---|
Градоначальник Одеси | |
4 листопада 1911 — 11 січня 1917 | |
Попередник | Іван Миколайович Толмачов |
Наступник | Микола Антонінович Княжевич |
Губернатор Архангельська | |
19 листопада 1907 — 18 листопада 1911 | |
Попередник | Микола Миколайович Качалов |
Наступник | Сергій Дмитрович Бібіков |
Віцегубернатор Пермі | |
19 березня 1904 — 24 травня 1904 | |
Попередник | Болеслав Павлович Цехановецький |
Наступник | Михайло Васильович Стрижевський |
| |
Народився |
28 березня (9 квітня) 1868 Королівство Польське, Російська імперія |
Помер |
після 1917 Російська імперія |
Країна | Російська імперія |
Alma mater | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету |
Батько | Василь Йосипович Сосновський |
У шлюбі з | Любов Семенівна Тюмянцева (1909—1917) |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Іва́н Васи́льович Сосно́вський (28 березня (9 квітня) 1868 — після 1917) — чинний статський радник, камергер, архангельський губернатор (1907—1911), одеський градоначальник (1911—1917).
Біографія[ред. | ред. код]
Раннє життя[ред. | ред. код]
Іван Сосновський народився 28 березня (9 квітня) 1868 році в сім'ї Василя Йосиповича Сосновського.
У 1890 році закінчив юридичний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету з «дипломом першого ступеня» і вступив на службу в Земський відділ Міністерства внутрішніх справ.
Чиновник[ред. | ред. код]
Улітку 1893 року архангельський губернатор, Олександр Енгельгардт, запропонував йому посаду молодшого чиновника за особливими дорученнями. Через рік, 30 серпня 1894 року його нагородили орденом Святого Станіслава 3-го ступеня і невдовзі перевели в Санкт-Петербург до Міністерства внутрішніх справ. Весною 1897 року його призначено старшим помічником начальника канцелярії Комітету міністрів.
У 1899 році відряджений в Сибір — опікуватися переселенськими питаннями вздовж траси Транссибірської магістралі, що будувалася.
У 1900 році, коли Сосновський був відряджений на Всесвітню виставку в Парижі як завідувач відділу Комітету Сибірської залізниці, французький уряд відзначив його кавалерським Хрестом ордена Почесного легіону.
Пермський віцегубернатор[ред. | ред. код]
У січні 1903 року він очолив відділення канцелярії Комітету міністрів, звідки 6 грудня 1904 року був переведений на посаду пермського віцегубернатора[1].
Архангельський губернатор[ред. | ред. код]
На пропозицію Петра Столипіна призначений архангельським губернатором. На посаду віцегубернатора він запросив Олександра Шидловського. За Сосновського в Архангельській губернії введено суд присяжних і земські установи. З його ініціативи в Архангельську спорудили пам'ятник Петру I. Він продовжив розпочате ще за Енгельгардта влаштування телефонно-телеграфного повідомлення Архангельська: телеграфна лінія, що зв'язала всі пункти Мурманського узбережжя, дозволила організувати телеграфну службу штормових попереджень, розроблену Леонідом Брейтфусом. До 1911 року Архангельськ був пов'язаний телеграфною мережею з Санкт-Петербургом і всіма повітовими містами Російської імперії. На час його губернаторства припав 200-річний ювілей Михайла Ломоносова, Іван Сосновський брав найактивнішу участь у підготовці урочистостей. З його ініціативи з 22 травня 1911 року Архангельській гімназії присвоїли найменування Ломоносовської, а в листопаді була заснована гімназійна Ломоносовська стипендія «для освіти одного з селян Архангельської губернії». Сосновський також виступив з ініціативою заснувати в Архангельську музей Російської Півночі імені Михайла Ломоносова, яка була схвалена 8 листопада 1911 року імператором Миколою II. Створено Архангельське суспільство вивчення Російської Півночі.
2 грудня 1909 року міська дума на засіданні під головуванням Івана Сосновського склала «доповідну записку від Архангельського міського громадського управління з клопотанням про звернення уваги уряду на доцільність з'єднання Архангельського порту залізницею із Західним Сибіром».
Сосновський був ініціатором і організатором експедицій Володимира Русанова на Нову Землю, внаслідок чого в 1910 році організували становище Ольгінське на Північному острові Нової Землі. На його наполягання скарбницею куплено швидкохідне судно «Андрій Первозванний» — для використання як сторожовий корабель у Баренцовому морі та біля Нової Землі.
Сосновським направлено клопотання про започаткування прикордонної варти на російсько-норвезькому кордоні та в 1912 році з'явився перший сторожовий пост. Така плідна діяльність призвела до обрання Івана Сосновського почесним громадянином Архангельська.
Одеський градоначальник[ред. | ред. код]
Гострий ревматизм змусив його змінити клімат на південний і з 1911 по січень 1917 року він був одеським градоначальником.
Останні роки життя[ред. | ред. код]
З 11 січня 1917 року — товариш міністра внутрішніх справ Олександра Протопопова. Подальшої інформації про нього немає. Видав низку праць, зокрема склав фотоальбом «Північний край» (рос. «Северный край») (1908).
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина (1909—1917) — Любов Семенівна Тюмянцева (1884—1953), за першим шлюбом княгиня Вадбольська. Благодійниця. З 1923 року в еміграції у Франції жила в Парижі. Була членкинею Сестринства при Соборі Святого Олександра Невського. Працювала у бібліотеці храму. Неодноразово отримувала подяку за церковну діяльність. Померла у жовтні 1953 року в Парижі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Кавалер імператорського і царського ордена Святого Станіслава 3 ступеня;
- Кавалер імператорського ордена Святої Анни 3 ступеня;
- Кавалер ордена Святого Володимира 4 ступеня;
- Кавалер ордена Почесного легіону;
- Кавалер ордена Лева і Сонця 2 ступеня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Деякі джерела вказують, що в період з 20 лютого по 24 квітня 1904 року він був астраханським віцегубернатором, інші, що в період з 19 березня по 24 травня 1904 року пермським; також, що в 1904—1905 роках він був ярославським віцегубернатором, а відразу після трагічних подій 9 січня 1905 року — помічником градоначальника Санкт-Петербурга.
Література[ред. | ред. код]
- Вехов Н. В. «Последний реформатор русского севера» // Московский журнал. — 2006. — № 6 (27 травня). — ISSN 0868-7110.
Посилання[ред. | ред. код]
- Биографическая справка // Энциклопедический лексикон «Кольский Север»
- Четыре года из жизни Ивана Сосновского
- Випускники юридичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Нагороджені орденом Почесного легіону
- Почесні громадяни Одеси
- Градоначальники Одеси
- Померли у 20 столітті
- Кавалери ордена Лева і Сонця 2 ступеня
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Народились 1868
- Народились 9 квітня