Сосногорова Марія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сосногорова Марія Олександрівна
Мария Александровна Славич
Ім'я при народженні Марія Олександрівна Данненберг
Народилася 1820
Померла 1891
Крим
Поховання Перший Християнський цвинтар
Країна  Росія
Діяльність видавниця «Путівника по Криму, що щорічно виходив»
Галузь журналістика[1], видавнича справа[1] і етнографія[1]
Знання мов російська[1]

Марія Олександрівна Данненберг, у шлюбі Славич, псевдонім Сосногорова (1820 — 1891, Крим) — видавниця щорічного «Путівника по Криму» (Одеса, 1874—1883, спільно з Григорієм Карауловим), авторка книги «Лівадія» (Одеса, 1872); співробітниця «Російського Вісника» (1875) та «Одеського Вісника». В останньому виданні вміщено її «Спогади» (1869).

Псевдонім є перекладом українською мовою шведського прізвища — Данненберг.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася Марія Данненберг близько 1820 року. На початку 1830 р. разом з батьками переїхала до Криму. Там стала дружиною офіцера Славича (згодом — генерал-майора) і під час своїх частих поїздок Кримом чудово вивчила край.

Літературну діяльність розпочала в «Одеському Віснику», де протягом багатьох років містилися її статті про кримські пам'ятки. У 1869 році у числах № 194 та 196 було надруковано її «Спогади» про Кримську компанію. Потім співпрацювала з «Російським вісником», де серед інших вийшла стаття «Мегалітичні пам'ятки в Криму»[2].

У 1878 році разом з Григорієм Еммануїловичем Карауловим видала «Путівник по Криму», який витримав п'ять видань (1871, 1874, 1880, 1883, 1889) і користувався широкою популярністю як за повноту свого змісту, так і за масу цікавих історичних відомостей про кримські пам'ятки історіїб яким видавці відвели більшу частину путівника.

Померла Марина Данненберг в Криму, на околицях Алушти, в середині грудня 1891 року.

Путівник Марії Сосногорової, 1871, Одеса

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Сосногорова М. А. Мегалитические памятники в Крыму // Русский Вестник. — . — Т. 118, № 7. — С. 266—287.

Література[ред. | ред. код]