Сохацький Іван
| Іван Сохацький | |
|---|---|
| Народився |
7 липня 1886 Бібрка, Королівство Галичини та Володимирії .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Помер | не раніше 1944, невідомо, СРСР |
| Громадянство |
Австро-Угорщина →  Польща →  СРСР |
| Національність | українець |
| Відомий завдяки | адвокат, громадсько-політичний діяч |
| Партія | УНДО |
| У шлюбі з | Емілія Сохацька |
Іва́н Соха́цький (*7 липня 1886, Бібрка, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — †не раніше 1944, невідомо, СРСР) — український адвокат, громадсько-політичний діяч, в'язень сталінських таборів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1886 року в Бібрці на Львівщині[1]. Походив із заможної родини. Навчався в українській Академічній гімназії у Львові. Отримав там атестат зрілості 1906 року[2]. Відмовившись від своєї частки майбутнього спадку, домовився натомість з батьками про оплату ними його подальшого навчання на правничому факультеті Львівського університету. Після закінчення цього закладу продовжив студіювати юриспруденцію в Ягеллонському університеті у Кракові та здобув омріяне звання доктора права.
Якийсь час працював у Бохні, що неподалік Кракова. Там познайомився з майбутньою дружиною Емілією. Після укладення шлюбу в першій половині 20-х років пара перебралася до Калуша.
У 1924 році в Калуші розпочала свою роботу адвокатська контора Івана Сохацького. Окрім професійної діяльності, на новому місці адвокат активно включився до громадсько-політичної роботи. Не один рік очолював Повітовий народний комітет УНДО на Калущині. У 1933 році став головою «Комітету рятунку України» – організації, яка виникла з метою надання солідарної допомогу землякам, що проживали в УРСР і потерпали від наслідків Голодомору[3]. У 1936 році був обраний директором «Українського банку» в Калуші. Водночас займався розвитком кооперативного руху в повіті, зокрема розгортанням мережі «Маслосоюзу». Був головою місцевої філії культурно-освітнього товариства «Просвіта».
Ще з гімназійних літ Іван Сохацький виказував себе великим симпатиком спорту і туризму, належав до товариств «Пласт» і «Сокіл». Вагомий вплив на його зацікавлення активним способом життя мав знаний теоретик і практик фізичної культури в Галичині Іван Боберський, з котрим підтримував приятельські стосунки[1].
Після встановлення в 1939 році у західних областях України радянської влади Івана Сохацького як «ворожого елемента» було репресовано та заслано до Якутії. Останній лист від нього до рідних з місць утримання датований 1944 роком. Подальша доля Івана Сохацького, дата його смерті та місце спочинку залишаються невстановленими[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кміть І. 100 років тому калуський адвокат Іван Сохацький мав телефон, фотоапарат і радіо. vikna.if.ua. Процитовано 7 липня 2023.
- ↑ о. З. Ж. Спомин. Поматуральний з'їзд 1906—1926 рр. абітурієнтів акад. гімназії у Львові // Діло. — №226. — 1926. — 13 жовтня. — С. 4. LIBRARIA: архів української періодики онлайн. Процитовано 7 липня 2023.
- ↑ Павлів О. Адвокат Іван Сохацький очолював калуський комітет рятунку України в роки голодомору. Вісті Калущини. Процитовано 7 липня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Альманах Станиславівської землі: збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини / ред. М. Климишин. — Т. 2. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто: Вид. Центрального Комітету Станиславівщини, 1985. — С. 480-483.