Справа з продажем кораблів «Містраль»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Справа з продажем кораблів «Містраль» стосується відмови Франції від поставки Росії замовлених у 2010 році двох французьких універсальних десантних кораблів типу «Містраль», через російську інтервенцію до Криму (з 2014) та дії Росії на війні на Донбасі.

Замовлення російської сторони[ред. | ред. код]

Військово-морський флот Російської Федерації зацікавився можливістю придбання одного чи двох вертольотоносців в жовтні 2009 року, які були б побудовані з передачею технологій та з терміном здачі для першого корабля у 2014 році та у 2015 році для другого. Вартість розробки та будівництва одного корабля типу «Містраль» складала від 400 до 500 мільйонів євро.

Підписання контракту[ред. | ред. код]

24 грудня 2010 року, у спільному комюніке президентів Росії та Франції[1] було анонсовано, що російський ВМФ визначився з типом кораблів. Два корабля мали бути збудовані в Сен-Назері компанією STX France з залученням російського суднобудівного заводу «Балтійський завод» та пізніше двох інших. Врешті, 25 січня 2011 року Міністр оборони Франції Ален Жюппе та віце-прем'єр-міністр РФ Ігор Сєчин підписали угоду про наміри щодо будівництва «Містралей». Остаточний контракт на будівництво двох кораблів за 1.7 мільярди євро було підписано 17 січня 2011 року[2]. Будівництво заплановано на перший квартал 2012 року[3].

Дебати щодо передачі бойових систем управління Senit-9 et le SIC-21, які відповідають стандарту НАТО, стали предметом перемовин та дискусії[4]. За досягнутим консенсусом, росіяни врешті отримали інтегровану систему, необхідну для управління кораблем командою[5].

2 грудня 2011 року, «Балтійський завод» підписав контракт на 2.5 мільярди російських рублів на будівництво двох корпусів вертольотоносців типу «Містраль»[6]. Російська сторона розраховувала на укомплектування їх бойовими вертольотами Ка-29 та Ка-52[7]. Два перші кораблі називалися Владивосток, названий в честь російського міста, та Севастополь, за назвою українського міста з особливим статусом Севастополь[8], де тимчасово у відповідності з Харківськими угодами перебував Чорноморський флот ВМФ Росії.

Корма кораблів, вироблена в Росії, вирушила з «Балтійського заводу» 26 червня 2014 року[9] та прибула в Сен-Назер 15 липня 2014 року[10]. Дві частини — ніс корабля та корма, були з'єднані в липні, а спущення на воду відбулося в ніч з 20-го та 21-ше жовтня 2014 року. Очікувалося, що корабель «Севастополь» долучиться до військово-морського флоту РФ восени 2015 року[9].

Розірвання контракту[ред. | ред. код]

Наприкінці 2013 року, в Україна почалася Революція Гідності, чим скористалася Росія та в березні 2014 року захопила Крим. Багато союзників Франції — зокрема, Німеччина, Велика Британія та США[11] — заявили про необхідність відмови від поставки кораблів. Крім цього, у Франції проводилися акції щодо недопущення поставки кораблів Росії[12]. Політики також закликали НАТО викупити «Містралі»; Канада розглядала можливість викупу кораблів.

В березні 2014 році, Міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус заявив, що Франція «розгляне можливість» відмови від продажу Містралей до Росії через російську інтервенцію до Криму[13] · [14], що, за контрактом, мало наслідком значні фінансові штрафи[15]. Після спливу декількох місяців, Президент Франції Франсуа Олланд заявив в листопаді 2014 року, що ситуація в Україні не дозволяє поставку першого корабля[11].

2015 року Франція заявила про досягнення згоди з Росією щодо припинення контракту[16].

Фінансові наслідки[ред. | ред. код]

Внаслідок розірвання, Франція заявила у прес-релізі про відшкодувати Росії сум авансованих платежів, витрати, понесені на розвиток порту Владивосток, адаптацію 32 вертольотів Камов Ка -52 та навчання 400 російських моряків. Врешті, Франція оплатила 949 754 849 євро[17], з яких 56.7 мільйонів євро відповідаються витратам на навчання 400 членів російського екіпажу. За даними російського новинного видання, що посилається на слова Дмитра Рогозіна, Росія, отримала в якості компенсації суму, що втричі перевищує фактичні витрати, зокрема — через курсові коливання[18].

Продаж Єгипту[ред. | ред. код]

Після першого обговорення 6 серпня 2015 року главами держав Франції та Єгипту, 23 серпня 2015 року оголошено про угоду щодо купівлю двох суден військово-морським флотом Єгипту[19]. Сума контракту становить близько 950 мільйонів євро[20].

В червні 2016 року, перший корабель «Містраль» було доставлено Єгипту. Мова йде про колишній «Владивосток», перейменований на честь Ґамаль Абделя Насера[21]. Другий корабель, Анвар Садат (УДК), було поставлено 16 вересня 2016 року[22].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.elysee.fr/president/les-actualites/communiques-de-presse/2010/decembre/construction-de-batiments-de-projection-et-de.10296.html [Архівовано 25 грудня 2011 у Wayback Machine.].
  2. Russia signs $1.7 bln deal for 2 French warships (англ.). RIA Novosti. juin 2011. Процитовано 17 juin 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |jour= (довідка)
  3. DCNS lance la construction des 2 Mistral commandés par la Russie. Les Échos. 7 décembre 2011. Процитовано 7 décembre 2011.
  4. La Russie obtiendra les "Mistral" avec leurs systémes électroniques (Ministère de la défense russe). avril 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |jour= (довідка)
  5. [ttps://fr.sputniknews.com/defense/20140430201114181/ Mistral pour la Russie: la France fournira le système de combat Senit-9]. sputniknews.com. avril 2014. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |jour= (довідка)
  6. Les coques de deux Mistral fabriquées à Saint-Pétersbourg. RIA Novosti. 2 décembre 2011. Процитовано 4 décembre 2011.
  7. Hélicoptères pour les Mistral russes : les prototypes construits en 2012. RIA Novosti. 3 septembre 2011. Процитовано 4 novembre 2011.
  8. Alexey Danichev (février 2012). Mistral pour la Russie: les noms des deux premiers BPC dévoilés. RIA Novosti. Процитовано 1er février 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |jour= (довідка)
  9. а б Les Chantiers navals de la Baltique ont expédié la poupe du second Mistral en France. Russia Beyond the Headlines. 27 juin 2014.
  10. La poupe du navire de classe Mistral destiné à la Marine russe vient d’arriver à Saint-Nazaire. Russia Beyond the Headlines. 16 juillet 2014.
  11. а б {{cite journal}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  12. Франція, Євгенія Руденко; Україна, для ВВС. "Містралі": нормандська висадка в Росії. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 22 травня 2020.
  13. Le Point, 17 mars 2014 Russie: la France " pourra envisager " d'annuler la vente de Mistral, selon Fabius [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]
  14. Mistral : le vent du changement (français) . Libération.fr. 10 серпня 2015. Процитовано 7 лютого 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |auteur1= (довідка)
  15. La voix de la Russie: Mistral [Архівовано 15 вересня 2014 у Wayback Machine.], sur le site french.ruvr.ru, consulté le 23 mars 2014
  16. Tran, Pierre (8 серпня 2017). Mistral Dispute With Russia Settled, France Eyes Exports. Defense News (амер.). Процитовано 22 травня 2020.
  17. Mistral : Paris a déjà versé les 949,7 millions d'euros à Moscou (фр.). La Tribune. 3 septembre 2015. Процитовано 21 septembre 2015.
  18. Компенсация за "Мистрали" в три раза превысила затраченную Россией сумму. Interfax.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  19. L’Égypte va acquérir les deux Mistral non livrés à la Russie (фр.). Le Monde. 23 septembre 2015. Процитовано 23 septembre 2015.
  20. BPC: une livraison à la marine égyptienne annoncée pour mars 2016. Ouest-France. 23 septembre 2015. Процитовано 23 septembre 2015.
  21. DCNS remet à l'Egypte son premier Mistral (fr-FR) . Процитовано 19 вересня 2016.
  22. DCNS livre son second navire de guerre Mistral à l'Egypte. Процитовано 19 вересня 2016.