Сташевський Артур Карлович
| Сташевський Артур Карлович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | пол. Artur Hirszfeld |
| Псевдо | Wierchowski |
| Народився |
24 грудня 1890 або 24 грудня 1890 (5 січня 1891) Мітава, Російська імперія |
| Помер |
21 серпня 1937 (46 років) або 21 липня 1937 (46 років) Москва, СРСР ·розстріл |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | польська і російська |
| Партія | Соціал-демократія Королівства Польського і Литви і КПРС |
| Нагороди |
  |
Артур Карлович Сташевський (справжнє прізвище Гіршфельд, псевдоніми Верховський, Степанов ; 24 грудня 1890, Мітава - 21 серпня 1937) - радянський співробітник спецслужб, державний діяч. Другий директор (1932-1934) "Торгсіна". Добре знав німецьку, французьку, англійську та польську мови[1] . Глава об'єднаної (ІНО ВЧК - ОГПУ та РУ штабу РСЧА) Берлінської резидентури. Один із перших військових розвідників, нагороджених орденом Червоного прапора[1]. Торговий представник СРСР Іспанії (1936-1937). Необґрунтовано репресований та посмертно реабілітований.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив екстерном чотири класи гімназії. З 1905 був членом Соціал-демократії Королівства Польського і Литви[2].
У 1908[3]-1918 був в еміграції[2]. Працював міховиком-фарбувальником на фабриках у Парижі (1909-1914) та Лондоні (1914-1917).
У 1918 приїхав до Радянської Росії і вступив до РКП(б)[1].
За завданнями «революційного уряду Литви» працював у Двінську, Вільно, Ковно, де був заарештований німцями, а потім висланий на інший бік демаркаційної лінії.
Закінчив Лефортівську школу червоних командирів (травень 1918 - січень 1919), потім був начальником партизанського загону, військкомом бригади 4-ї стрілецької дивізії, комісаром тієї ж дивізії (1918-1919). У листопаді 1919 - квітень 1920 був начальником агентурного відділення політвідділу Реввійськради Західного фронту, у квітні - грудні 1920 був начальником реєстраційного (розвідувального) відділу штабу того ж фронту під ім'ям Артур Карлович Верховський.
З січня 1921 був керівником берлінського центру Розвідупра під прикриттям, а офіційно працював секретарем торгпредства РРФСР[4].
У 1925-1926 був членом правління Радторгфлоту.
У 1926-1932 працював заступником голови правління Пушногосторга і Союзпушніни.
З грудня 1932 по серпень 1934 був головою правління «Торгсіна».
З серпня 1934 по червень 1937 працював начальником Головпушніни Наркомату зовнішньої торгівлі СРСР .
У 1936-1937 був торговим представником СРСР в Іспанії[2].
Заарештований 8 червня 1937, 21 серпня 1937 розстріляний[1]. Похований на Донському цвинтарі [5] В 1956 реабілітований.
Публікації[ред. | ред. код]
- «Економіка та організація міжнародної хутрової торгівлі» (1935)
- Основи вироблення та фарбування хутра [Текст] / А. К. Сташевський ; Всесоюз. наук.-дослід. ін-т пушно-хутряного та мисливського промислового господарства «Головпушніна» НКВТ. - Москва ; Ленінград : Зовнішторгвидав, 1935. [6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г ГРУ: дела и люди
- ↑ а б в Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
- ↑ Спецслужбы России за 1000 лет
- ↑ ВАЛЕРИЙ КОЧИК — РАЗВЕДЧИКИ И РЕЗИДЕНТЫ ГРУ
- ↑ Фамилия Сташевский
- ↑ РГБ
Література[ред. | ред. код]
- Алексєєв М. А., Колпакіді А. І., Кочик В. Я. Енциклопедія військової розвідки. 1918-1945. М., 2012, с. 731.