Сігарєв Василь Володимирович
| Сігарєв Василь Володимирович | |
|---|---|
| рос. Василий Владимирович Сигарев | |
 | |
| Дата народження | 11 січня 1977[1] (47 років) |
| Місце народження | Верхня Салда, Свердловська область, СРСР |
| Громадянство |
 Росія |
| Alma mater | Nizhny Tagil State Socio-pedagogical Academyd і Єкатеринбурзький державний театральний інститутd (2003) |
| Професія | кінорежисер, сценарист, драматург, театральний режисер |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 3384558 |
| vsigarev.ru | |
 Сігарєв Василь Володимирович у Вікісховищі | |
Василь Володимирович Сігарєв (11 січня 1977, Верхня Салда) — російський кінорежисер, сценарист, продюсер, оператор, монтажер і драматург. Лауреат премій «Дебют», «Антибукер», «Еврика», «Новий стиль», «Evening Standard Awards[en]».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1977 році у Верхній Салді. Навчався в Нижньотагільському педагогічному інституті, закінчив Єкатеринбурзький державний театральний інститут за спеціальністю «драматургія», семінар Миколи Коляди (2003)[2].
Єдиним твором мистецтва, що вплинув на Сігарєва, він сам називає фільм «Іди і дивись» Елема Климова[3][4].
З 2003 року одружений на актрисі Яні Трояновій. Від першого шлюбу є дочка Єлизавета[5].
Громадська позиція[ред. | ред. код]
Є противником безальтернативних виборів, клерикалізації російського суспільства, а також політичного переслідування «Гоголь-центру»[6].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Режисер[ред. | ред. код]
- 2009 — Дзига
- 2012 — Жити
- 2015 — Країна ОЗ
Сценарист[ред. | ред. код]
- 2005 — Продається детектор брехні (п'єса)
- 2009 — Дзига
- 2012 — Жити
- 2014 — До побачення, мама
- 2015 — Країна ОЗ
Короткометражки[ред. | ред. код]
Твори[ред. | ред. код]
- «Пластилін»
- «Чорне молоко»
- «Агасфер»
- «Сонечка повертаються на землю»
- «Гупешка»
- «Детектор брехні»
- «Замкова свердловина»
- «Любов у зливного бачка»
- «Хуртовина» (за мотивами повісті О. С. Пушкіна)
- «Сім'я вурдалака»
- «Пампушка» (за мотивами новели Гі де Мопассана)
- «Російське лото»
- «Фантомні болі»
- «Яма»
- «Парфумер» (за мотивами роману Патріка Зюскінда)
- «Дзига» (Кіносценарій)
- «У моєму болоті»
- «Олексій Каренін» (П'єса за мотивами роману Л. Н. Толстого «Анна Кареніна»)
Вистави[ред. | ред. код]
- «Коханка» (театр «Бенефіс»)
- «Гупешка» РАМТ, Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
- «Пампушка» (МХТ), вистава знятий з показу
- «Заметіль»
- «Детектор брехні» «Сфера», Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
- «Фантомні болі»
- «Каренін» МХТ, Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова[7]
- «Пластилін» (Центр драматургії і режисури Казанцева/Рощина), вистава знятий з показу
- «Сонечка повертаються на землю» (театр Гоголя), вистава знятий з показу
- «Викрадення», Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
- «Каренін», Театр на Спаській, режисер Єгор Чернишов, сценографія — Микола Слободяник. Прем'єра відбулася 7 жовтня 2016 р.
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- «Дебют» (2000)
- «Антибукер» (2000)
- «Еврика» (2002)
- «Новий стиль» (2002)
- «Evening Standard Awards[en]» (2002)
- За фільм «Дзига»:
- Кінофестиваль «Кінотавр» в Сочі (2009):
- Головний приз кінофестивалю
- Приз «Російської гільдії кінокритиків»
- Приз ім. Р. Горіна За кращий сценарій»
- Спеціальне згадування FICC (International Federation of Film Societies) на 44 МКФ у Карлових Варах (2009)
- Приз за найкращий міжнародний художній фільм на МКФ в Цюріху (2009)
- 39 МКФ «Молодість» у Києві (2009):
- Приз Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI
- Приз Міжнародної федерації кіноклубів FICC «Дон Кіхот»
- Спеціальний диплом Екуменічного журі
- Головний приз фестивалю Douro film harvest (Португалія) (2009)
- Головний приз Kunst Film Biennale (Кельн, Німеччина) (2009)
- Кращий дебютний фільм в Онфлер (Франція) (2009)
- Національна премія кінокритики і кінопреси «Білий слон»:
- Приз за кращий фільм
- Приз за кращий фільм-дебют
- Приз за кращу режисуру на Batumi International Art House Film Festival (Грузія) (2009)
- Приз фестивалю «Супутник над Польщею» (2009)
- Кінофестиваль «Кінотавр» в Сочі (2009):
- За фільм «Жити»:
- Премія «Ім'я» на фестивалі «Текстура» в Пермі[9] (2013)
- За фільм «Країна ОЗ»:
- Сценарна премія «Слово» імені Валентина Черних за кращий сценарій повнометражного фільму (2016)[12]
Участь у драматургічних фестивалях[ред. | ред. код]
- «Любимівка»(2000)
- «Щеликово» (2000)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Об авторе
- ↑ Василий Сигарев: «Самый главный талант для меня — неравнодушие»
- ↑ Сигарев о фильме «Иди и смотри»: «Будет правдиво и больно. Очень больно». — Портал Кинопоиск (9 июля 2018 г.)
- ↑ Яна Троянова. Жить. Караван историй
- ↑ Лариса Малюкова. Василий Сигарев: «Мы все смертны. Так что и бояться нечего» // Новая газета. — 2017. — № 116. — 18.10.2017 — С. 23
- ↑ Алексей Каренин. Санкт-Петербургский театр имени Андрея Миронова. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014.
- ↑ Фильм Сигарева «Жить» победил на фестивале goEast в Германии. РИА Новости. 25 апреля 2012. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
- ↑ Максим Сухагузов (31 жовтня 2013). Обычная левитация. Блог. «Сеанс». Процитовано 1 листопада 2013.
- ↑ Призёры. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 18 червня 2015.
- ↑ Фильм «Про любовь» Анны Меликян победил на «Кинотавре» (рос.). Interfax. 14 червня 2015. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Василий Сигарев и Михаил Местецкий получили премию «Слово». intermedia.ru. 22 марта 2016. Процитовано 15 вересня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Василя Сигарева
- «Дзига» — фото з майданчика
- Кінофестиваль «Кінотавр»: Василь Сігарєв
- Журнал «Сеанс»: Василь Сігарєв
- Цифровий журнал «MNHTTN MAG»: Василь Сігарєв
|
