Сільвана Де Марі
| Сільвана Де Марі | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Silvana De Mari | ||||
 | ||||
| Народилася |
28 травня 1953 (70 років) Санта-Марія-Капуа-Ветере, Провінція Казерта, Кампанія, Італія[1][2] | |||
| Країна |
 Італія | |||
| Діяльність | письменниця, лікарка-письменниця, дитяча письменниця, хірург, блогерка | |||
| Alma mater | Туринський університет | |||
| Роки активності | 2000 — тепер. час | |||
| Конфесія | католицтво | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: silvanademari.it | ||||
|
| ||||
 Сільвана Де Марі у Вікісховищі | ||||
Сільвана Де Марі (італ. Silvana De Mari; нар. 28 травня 1953, Санта-Марія-Капуа-Ветере) — письменниця, психотерапевтка, лікарка. Працювала хірургом в Італії та Ефіопії, згодом почала займатися психотерапією в Турині. Відома у всьому світі як авторка роману-фентезі «Останній ельф», опублікованого 2004 року італійською.
«Останній ельф» (ориг. італ. L'ultimo Elfo) — третя дитяча книжка авторки. Роман перекладений більш ніж 20-ма мовами. Отримав престижні нагороди: премії «Андерсена» і «Банкареліно» в Італії, премію «Prix Imaginales» у Франції як найкраща книга в жанрі фентезі, премію Американської Асоціації Бібліотекарів у США як найкраща зарубіжна книжка для молоді, премію Дитячого Журі в Латвії. Роман увійшов у шкільну програму в Італії.
Наступна книга «Останній орк» (ориг. італ. L'Ultimo Orco) здобула Міжнародну премію IBBY (2006) та премію «Prix Sorcières» «Les prix en littérature jeunesse» 2009 року у Франції.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2004 — премія «Банкарелліно» та премія Андерсена («Останній ельф»)
- 2006 — премія «Prix Imaginales» («Останній ельф»)[3]
- 2006 — премія Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги IBBY («Останній ельф»)
- 2008 — премія «Prix Sorcières» у номінації «Романи для хлопців» («Останній орк»)
- 2014 — міжнародна літературна премія «Il Molinello» («L'ultima profezia del mondo degli uomini — L'epilogo»)[4]
- 2016 — міжнародна премія «Ceppo Pistoia» («Hania. Il cavaliere di luce»)[5][6]
Романи[ред. | ред. код]
- L'ultima stella a destra della luna (2000)
- La bestia e la bella (2003)
- Il cavaliere, la strega, la morte e il diavolo (2009)
- Il gatto dagli occhi d'oro (2009)
- Giuseppe figlio di Giacobbe (2014)
- La nuova dinastia (2015, 2017)
- Il gatto dagli occhi d'oro (2015)
- Sulle ali della libertà (2016)
Сага «Останній ельф»:
- L'ultimo elfo (2004) («Останній ельф» — укр. 2019, видавництво «Урбіно»)
- L'ultimo orco (2005)
- Gli ultimi incantesimi (2008)
- L'ultima profezia del mondo degli uomini (2010)
- Io mi chiamo Yorsh (2011) (Приквел до «Останнього ельфа»)
- L'ultima profezia del mondo degli uomini (2012)
- Arduin il Rinnegato (2017)
Трилогія «Hania»
- Hania. Il regno delle tigri bianche (2015)
- Hania. Il cavaliere di luce (2015)
- Hania. La strega muta (2016)
Видання українською[ред. | ред. код]
- Сільвана Де Марі. Останній ельф / переклад з італійської: Роман Скакун. — Львів : Урбіно, 2019. — 312 с. ISBN 978-966-2647-63-1
Рецензії[ред. | ред. код]
Інна Ковалишена. Ельфи на інші істоти в повісті «Останній ельф»[7] (20.11.2019). Світ Фентезі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.silvanademaricommunity.it/2019/12/19/noi-cafoni-bifolchi-boris-jonson-e-il-consomme-di-balena/
- ↑ OPAC SBN
- ↑ Prix Imaginales. Les Imaginales. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ “Il Molinello 2014”. www.ilmolinello.it. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Silvana De Mari ha vinto il Premio Ceppo per l’infanzia e l’adolescenza. www.giuntiscuola.it. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Ceppo 60 • A Silvana De Mari Premio per l’Infanzia e l’Adolescenza – Paolo Fabrizio Iacuzzi (it-IT) . Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Ковалишена, Інна (20 листопада 2019). Ельфи та інші істоти в повісті “Останній ельф”. Світ Фентезі (uk-UK) . Процитовано 3 грудня 2019.
|
