Сіліч Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олександрович Сіліч
Народився 4 лютого 1952(1952-02-04) (72 роки)
Дніпропетровськ
Країна Україна Україна
Alma mater Дніпропетровський металургійний інститут,
Дніпропетровський державний університет
Галузь астрономія
Заклад ГАО НАНУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди Премія Барабашова (1998)

Сергій Олександрович Сіліч (нар. 4 лютого 1952) — український астроном, лауреат премії НАНУ ім. М. П. Барабашова (1998).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 лютого 1952 в Дніпропетровську (тепер місто Дніпро). 1969 року закінчив середню школу із золотою медаллю і поступив в Дніпропетровський металургійний інститут тепер Національна металургійна академія України). 1970 року був переведений на другий курс фізичного факультету Дніпропетровського державного університету (тепер Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара). 1974 року закінчив університет з відзнакою[1].

У 1974—1977 роках працював інженером-математиком у Головному інформаційно-обчислювальному центрі Міністерства чорної металургії УРСР в Дніпропетровську. У 1977—1980 роках навчався в аспірантурі Дніпропетровського державного університету[1].

З 1980 року працював у Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР (тепер ГАО НАНУ). 1981 року захистив у ГАО кандидатську дисертацію «Дослідження великомасштабних газодинамічних процесів у галактиках з активними ядрами», а 1997 року — докторську дисертацію «Галактичні оболонки. Чисельне моделювання методом тонкого шару»[1].

У листопаді 2006 року звільнився з ГАО. Після цього працював в Національному інституті астрофізики, оптики та електроніки в Мексиці[1].

Наукові результати[ред. | ред. код]

Сергій Сіліч і Петро Фомін спільно запронували теорію кільцевих структур для розподілу яскравих молодих зір класу ОВ та йонізованого водню в дискових галактиках. Вони показали, що такі структури пов'язані з хвилями зореутворення, створеними сильними ударними хвилями, які виникають через рекурентну вибухову активність галактичних ядер[2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Сіліч Сергій Олександрович. Ukrainian Virtual Observatory. Процитовано 12 травня 2023.
  2. Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України 1966-2015 рр / Загородній А.Г. (відп. ред.). — Київ : Поліграфічна дільниця ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України, 2015. — С. 15.

Посилання[ред. | ред. код]