Тайфунник Штейнегера
| Тайфунник Штейнегера | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma longirostris (Stejneger, 1893) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Aestrelata longirostris Stejneger, 1893 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник Штейнегера[2] (Pterodroma longirostris) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в Тихому океані, гніздовий ендемік Чилі. Вид названий на честь норвезького орнітолога Леонарда Штейнеґера[4].
Опис[ред. | ред. код]
Тайфунник Штейнегера — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 26-31 см, розмах крил 53-66 см. Верхня частина тіла темно-сіра, на крилах помітний М-подібний візерунок. Верхня частина голови і обличчя навколо очей чорнувато-сірі, на верхній частині грудей темно-сірий "напівкомір". Надхвістя і верхні покривні пера хвоста темно-сірі. Горло, нижня частина грудей і живіт білі. Нижня сторона крил біла з вузькими чорними краями.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Тайфунники Штейнегера гніздяться лише на чилійському острові Александра Селькірка[en] в архіпелазі Хуан-Фернандес, переважно на схилах гори Серро-де-Лос-Іносентес[en]. Під час негніздового періоду вони мігрують на північний схід Тихого океану, до узбережжя Японії. У квітні-червні вони пролітають на південний схід від Гаваїв, деякі птахи в цей час відхиляються на південь і досягають Північного острова Нової Зеландії. В кінці літа і на початку осені тайфунники Штейнегера починають рух до Південній півкулі, рухаючись за годинниковою стрілкою, в цей момент вони іноді зустрічаються у берегів Каліфорнії.
Тайфунники Штейнегера ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Живляться кальмарами і дрібною рибою. Гніздяться колоніями на гірських схилах, порослих папоротевим лісом Dicksonia externa та на прилеглих луках, на висоті від 799 до 1120 м над рівнем моря. Сезон розмноження починається в листопаді. В кладці 1 яйце, яке відкладається в період з кінця листопада до початку грудня. Пташенята вилуплюються наприкінці січня-на початку лютого, а відлітають у море в травні. Тайфунники Штейнегера формують змішані колонії разом з тихоокеанськими тайфунниками (Pterodroma externa), формуючи невеликі моновидові скупчення нір в неглибокому ґрунті всередині більшої колонії P. externa.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, станом на 1986 рік загальна популяція тайфунників Штейнегера становила понад 400 тисяч птахів, однак в подальшому популяція поступово скорочувалася. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і мишей.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma longirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael (2003). Whose Bird? Men and Women Commemorated in the Common Names of Birds. London: Christopher Helm. с. 322.
Джерела[ред. | ред. код]
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |