Таміка золотоголова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таміка золотоголова
Самець золотоголової таміки під час сезону розмноження
Самець золотоголової таміки під час сезону розмноження

Спів золотоголової таміки (підвид C. e. erythrocephalus, Західні Гати, Індія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тамікові (Cisticolidae)
Рід: Таміка (Cisticola)
Вид: Таміка золотоголова
Cisticola exilis
(Vigors & Horsfield, 1827)[2]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Malurus exilis (Vigors & Horsfield, 1827)[2]
Посилання
Вікісховище: Cisticola exilis
Віківиди: Cisticola exilis
EOL: 1048144
ITIS: 559328
МСОП: 22713544
NCBI: 1306875

Та́міка золотоголова[3] (Cisticola exilis) — вид горобцеподібних птахів родини тамікових (Cisticolidae). Мешкає в Індії, Південно-Східній Азії та Австралії. Виділяють низку підвидів.

Спів золотоголової таміки

Золотоголова таміка — дрібний птах, довжина якого становить від 9 до 11,5 см при вазі в 6-10 г. Самці дещо більші за самиць. Верхня частина тіла коричнева, поцяткована темно-коричневими або чорними смужками, нижня частина тіла кремова, боки охристі, крила чорні, горло біле[4].

Під час сезону розмноження забарвлення самів золотоголових тамік змінюється. Їх тіло набуває золотистого кольору, голова, груди і горло стають орнажево-золотистими, а хвости дещо скорочуються[5]. Під час співу чубчик на голові стає дибки[6][7][8].

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють дванадцять підвидів:[9]

Поширення

[ред. | ред. код]

Золотоголові таміки поширені в Індії, М'янмі, Непалі, Таїланді, Камбоджі, Лаосі, В'єтнамі, Китаї, Індонезії, Східному Тиморі, Австралії, на Філіппінах, Тайвані і на Папуа Новій Гвінеї. Вони живуть на відкритих трав'яних рівнинах, зокрема на луках і на полях, в саванах, на узліссях і в чагарникових заростях. Вони живуть на висоті до 1500 м над рівнем моря в Китаї і на висоті до 1800 м над рівнем моря на острові Ломбок.

Поведінка і екологія

[ред. | ред. код]

Золотоголові таміки харчуються комахами та іншими безхребетними, а також насінням трав. Живуть поодинці або невеликими зграйками. Сезон розмноження триває під час сезону дощів. В Китаї він триває з травня по липень, в Індії з квітня по серпень, на Молуккських островах з вересня по березень, на Новій Гвінеї з гнрудня по березень і в Південно-Східній Азії з квітня по вересень. В Північній Австралії птах розмножується впродовж всього року, в Західній Австралії з січня по травень, в Східній Австралії з жовтня по квітень. Самці золотоголових тамік можуть бути полігамними або моногамними. Гніздо створююється шляхом скріплення живого зеленого листя павутиння, травою і пухом. Воно має кулеподібну форму з бічним входом і розміщується в густій траві або чагарниках на висоті до 3 м над землею. В кладці 3-4 яйця, інкубаційний період триває 11 днів. Зазвичай 32% гніздувань завершуються успішно. Пташенята залишаються в гнізді 11-13 днів[10][11].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Cisticola exilis.
  2. а б Vigors, Nicholas Aylward; Horsfield, Thomas (1827). Australian birds in the collection of the Linnean Society; with an attempt at arranging them according to their natural affinities. Transactions of the Linnean Society of London (англ.) (лат.). 15 (1): 170–334 [223]. doi:10.1111/j.1095-8339.1826.tb00115.x.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. O'Connor, Julie (17 вересня 2013). Spotlight on Urban Wildlife: Birds – Cisticola. Sunshine Coast Council. Процитовано 10 січня 2019.
  5. Balmford, Andrew; Lewis, Milton J.; Brooke, M. de L.; Thomas, Adrian L.R.; Johnson, C.N. (2000). Experimental analyses of sexual and natural selection on short tails in a polygynous warbler. Proceedings of the Royal Society. 267 (1448): 1121—1128. doi:10.1098/rspb.2000.1117. PMC 1690646. PMID 10885517.
  6. Rasmussen, Pamela C.; Anderton, John C. (2012). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. Volume 2: Attributes and Status (вид. 2nd). Washington D.C. and Barcelona: Smithsonian National Museum of Natural History and Lynx Edicions. с. 468. ISBN 978-84-96553-87-3.
  7. Campbell, Iain; Woods, Sam; Leseberg, Nick (9 листопада 2014). Birds of Australia: A Photographic Guide (вид. illustrated, reprint). Princeton University Press. с. 354. ISBN 978-1400865109. Процитовано 14 лютого 2019.
  8. Golden-headed Cisticola. Grasslands: Biodiversity of south-eastern Australia. Процитовано 8 січня 2019.
  9. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Grassbirds, Donacobius, Malagasy warblers, cisticolas & allies. World Bird List Version 7.3. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 серпня 2021.
  10. Pallardy, Richard; Sampaolo, Marco. Cisticola. Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica, Inc. Процитовано 8 січня 2019.
  11. Thompson, Jim (31 грудня 2015). Jim Thomson catches an amazing character of the bush | PHOTOS. Maitland Mercury. Процитовано 8 січня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]