Татабанья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Татабанья
Tatabánya
Герб Прапор
Герб Прапор
Татабанья
Татабанья
Основні дані
Країна Угорщина Угорщина
Медьє Комаром-Естерґом
Регіон Центральне Задунав'я
Засноване 1488
Населення 70 003 (2012)
Площа 91,45 км²
Густота населення 765,5 осіб/км²
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Поштові індекси 2800
Телефонний код +36-34
Географічні координати 47°34′30″ пн. ш. 18°24′30″ сх. д. / 47.57500° пн. ш. 18.40833° сх. д. / 47.57500; 18.40833Координати: 47°34′30″ пн. ш. 18°24′30″ сх. д. / 47.57500° пн. ш. 18.40833° сх. д. / 47.57500; 18.40833
Місцева влада
Вебсторінка tatabanya.hu
Мапа
Татабанья (Угорщина)
Татабанья
Татабанья
Мапа

Татабанья у Вікісховищі

Та́табанья[1], Татабаня[2] (угор. Tatabánya) — місто в Угорщині, адміністративний центр медьє Комаром-Естерґом.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в долині між гірськими хребтами Герече та Вертеш, приблизно за 55 км від столиці Будапешту. Завдяки своєму вдалому розташуванню місто є залізничним та автомобільним вузлом, так автомагістраль М1 (також європейські маршрути E60, E75) від Відня до Будапешта проходить на околиці міста, а також залізнична лінія Відень-Будапешт.

Історія[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки доводять, що на місці сучасного міста розташовувалися три історичні поселення - Альшогалла, Фельшегалла і Банхіда. Банхіда є найдавнішим поселенням, воно вперше згадується 1288 року.

У XVI столітті цю територію окупували турки-османи. Приблизно в цей час жителі стали протестантами. Після звільнення від османів наприкінці XVII століття територію заселили римо-католицькими німецькими та словацькими поселенцями. 1787 року в Альшогаллі проживало 580 осіб, у Фельшегаллі — 842 жителі. Приблизно в цей час були виявлені родовища вугілля в цьому районі. Населення почало зростати першій половині ХІХ століття і в цей час була сформована нова шахтарська колонія, яка пізніше розвинулася в село Татабанья.

Після закінчення Другої світової війни комуністичним урядом країни було прийнято програму індустріалізації, у межах якої планувалося перетворення кількох малих угорських міст на великі індустріальні центри. У 1947 році три історичні села та шахтарське селище Татабанья були об'єднанні в місто, в якому почалося масштабне будівництво. Альшогалла, Фельшегалла та Банхіда стали міськими районами. У 1950 році місто стало адміністративним центром медьє Комаром-Естергом.

Падіння комуністичного уряду в 90-х роках знизило економічну роль важкої та гірничодобувної промисловості міста, стався значний відтік населення. Структура економіки міста сильно змінилася.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2011 року, місто Татабанья мало 66 475 мешканців. З етнічної точки зору, більшість жителів (93,23%) були угорці, з меншістю німців (2,91%) і ромів (2,06%). Етнічна приналежність невідома для 0,76% жителів.[3]

Не сповідують релігію (32,76%), римо-католики (26,05%), реформати (6,08%), атеїсти (2,06%) і лютерани (1,03%). Для 31,52% жителів релігійна приналежність невизначена.[4]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Житлова забудова, Татабанья
Міський автовокзал

Згідно з переписом 2001 року місті було 28 912 домогосподарств, 92% з них мали центральне опалення та телефонний зв'язок. 98% доріг міста з твердим покриттям, налагоджено курсування міського транспорту.[5]

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник Турулу. Пам'ятник, що зображує птицю Турул, зображену на гербі міста, встановлено на вершині гори.
  • Печера Селім. Знаходиться у горах Герече.
  • Гірські хребти Герече та Вертеш. Порослі лісом пагорби.

Освіта[ред. | ред. код]

У місті розташовані: 2 коледжі, 10 середніх та 16 початкових навчальних заклади. З 1992 року працює університет.

Спорт[ред. | ред. код]

Місті базується футбольна команда Татабанья, заснована 1910 року, яка грає у вищій лігі угорської першості.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Дружні міста

Місто також підтримує партнерські відносини з:

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  2. Угорщина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Componența etnică a județului Komárom-Esztergom pe sate și orașe. Biroul Central de Statistică al Ungariei. Процитовано 11 червня 2014.
  4. Componența confesională a județului Komárom-Esztergom pe sate și orașe. Biroul Central de Statistică al Ungariei. Процитовано 11 червня 2014.
  5. KNYKK Középnyugat-magyarországi Közlekedési Központ - Kezdőlap. www.vertesvolan.hu.

Посилання[ред. | ред. код]