Тегафур
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | |
|---|---|
Тегафур
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (RS)-5-Fluoro-1-(tetrahydrofuran-2-yl)pyrimidine-2,4(1H,3H)-dione | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C8H9FN2O3 |
| Мол. маса | 200,16 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | варіює |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 5-12 год. (варіює) |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ФТОРАФУР®, «АТ «Гріндекс»,Латвія UA/3583/01/01 19.05.2015-19/05/2020 |
Тегафур (англ. Tegafur, лат. Tegafurum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю структорою є аналогом піримідинових основ (похідне фторпіримідину)[1][2] Тегафур застосовується переважно перорально[3][4], рідше внутрішньовенно.[5] Тегафур уперше синтезований в СРСР у 1967 році, й застосовується у клінічній практиці з 80-х років ХХ століття.[6]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Тегафур — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом піримідинових основ нуклеїнових кислот. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту тимідинсинтетази активними метаболітами препарату, що призводить до блокування синтезу ДНК та інгібування синтезу РНК унаслідок включення метаболіту препарату в структуру нуклеїнових кислот, наслідком чого є припинення мітозу. Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, а також у цих клітинах значно вищою є активність тимідінсинтетази, то тегафур є більш активним до клітин злоякісних пухлин із мінімальною активністю до клітин здорових тканин.[1][3][4] Тегафур застосовується для лікування різних видів раку: молочної залози[1], колоректальної зони[2], шлунку, шийки матки, печінки, підшлункової залози, лімфом шкіри[3][4], недрібноклітинного раку легень[6], раку простати, раку області шиї та голови, місцево для лікування базаліом шкіри із виразкуванням, а також для лікування дифузного нейродерміту.[5] Окрім того, тегафур має радіомодифікуючу дію на пухлинні клітини, що значно підвищує ефективність променевої терапії, спрямованої як на основне вогнище раку. так і на найдрібніші метастази пухлини.[1][2] При застосуванні тегафура спостерігається менше побічних ефектів у порівнянні з подібними за хімічною структурою протипухлинними препаратами, із вищою або рівнозначною ефективністю при застосуванні тегафура[6], причому введення тегафура краще переносилось хворими, ніж внутрішньовенне введення 5-фторурацилу.[2]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Тегафур швидко всмоктується після перорального застосування, проте біодоступність препарату при пероральному застосуванні значно варіює у зв'язку із швидким метаболізмом препарату при першому проходженні через печінку. Максимальна концентрація тегафуру в крові спостерігається відразу ж після внутрішньовенної ін'єкції та протягом 3 годин після перорального прийому препарату.[3][5] Тегафур швидко метаболізується до 5-фторурацилу, а далі до 5-фтордезоксиуридинмонофосфату вже безпосередньо в пухлинній тканині. Сам тегафур добре зв'язується з білками плазми крові, зв'язування його метаболітів з білками є переважно поганим. Тегафур добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр, даних за проникнення препарату в грудне молоко немає. Метаболізується тегафур у печінці з утворенням спочатку активних, пізніше неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно з сечею, незначна частина виводиться з калом. Період напіввиведення тегафура становить при внутрішньовенному введенні у першій фазі 10—20 хвилин, в другій фазі до 20 годин[5], при пероральному застосуванні 5—12 годин[6], при порушеннях функції печінки та нирок цей час може збільшуватися.[3][4]
Покази до застосування[ред. | ред. код]
Тегафур застосовують для лікування раку молочної залози, шлунку, шийки матки, колоректального раку, підшлункової залози, легень та шкірних лімфом.[3][4]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні тегафура побічні ефекти спостерігаються рідше, ніж при застосуванні 5-фторурацилу. Найважчим, хоча й рідким, побічним ефектом препарату є неврологічна токсичність, що призводить до значних порушень мозкової діяльності, іноді з виникненням лейкоенцефаліту, мозкової атаксії та коми, спричиненим акумуляцією метаболітів 5-фторурацилу в головному мозку. Частими побічними ефектами препарату також є діарея, нудота, блювання, біль у животі, запалення слизових оболонок травної системи, головний біль, запаморочення, лейкопенія і тромбоцитопенія.[6] Іншими побічними ефектами тегафура є[3][4]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — дерматит, алопеція, пошкодження нігтів, свербіж шкіри, сухість шкіри, шкірні алергічні реакції.
- З боку травної системи — виразковий стоматит, езофагіт, глоссит, панкреатит, зниження апетиту, пептична виразка, гострий гепатит, порушення функції печінки.
- З боку нервової системи — сонливість, підвищене сльозовиділення, порушення смаку, порушення нюхової чутливості.
- З боку серцево-судинної системи — явища стенокардії.
- З боку дихальної системи — фарингіт, інтерстиційна пневмонія.
- Збоку сечостатевої системи — рідко порушення функції нирок.
- Зміни в лабораторних аналізах — анемія, нейтропенія, підвищення активності АЛТ і АСТ в крові.
- Інші побічні ефекти — обезводнення.
Протипокази[ред. | ред. код]
Тегафур протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату або інших похідних фторпіримідину, загальному важкому стані хворого, кахексії, лейкопенії, анемії, тромбоцитопенії, значній гострій кровотечі, важких інфекційних захворюваннях, вираженому порушенні функції печінки, хворим у віці менш ніж 18 років, вагітності та годуванні грудьми.[3][4]
Форми випуску[ред. | ред. код]
Тегафур випускається у вигляді желатинових капсул по 0,4 г[7]; а також у комбінації з гімерацилом та отерацилом калію[8] і з урацилом.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Можливість підвищення ефективності хіміопроменевої терапії хворих на рак грудної залози шляхом використання радіомодифікаторів. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
- ↑ а б в г Тегафур как альтернатива 5-фторурацилу в терапии онкологических заболеваний [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и http://compendium.com.ua/info/180/ftorafur-sup-sup- [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1010 [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г Тегафур [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д Фторафур®. Перспективы применения в современной клинической онкологии [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1010 [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Тейсуно [Архівовано 17 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ УФТ [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)