Ткачук Микола Миколайович
| Микола Ткачук Ткачук Микола Миколайович | |||
|---|---|---|---|
 Старший майстер-сержант | |||
| Загальна інформація | |||
| Смерть |
24 березня 2022 (в ході бойових дій) | ||
| Поховання | с. Новосілки Володимир-Волинської громади. | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Прикордонна служба | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Мико́ла Микола́йович Ткачу́к — старший майстер-сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався в зооветеринарного технікумі (нині Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького). Двічі був у складі миротворчої місії в Іраку, служив у 14-й ОМБР, потім у ЗРП, кілька років тому підписав контракт із ДПСУ. Проходив службу на ВПС «Коритниця», згодом продовжив на прикордонній заставі імені Пархоменка начальником кінологічної служби. Починаючи з 2015 року, разом з побратимами захищав східні рубежі нашої країни. З серпня 2021-го служив у ПКШР «Новотроїцьке». Коли почалася повномасштабна війна, брав участь в евакуації цивільного населення. Вивозили людей з Волновахи та інших міст, які росіяни рівняли з землею. Під час виконання службових обов'язків неодноразово потрапляв у складні ситуації, з яких вибирався неушкодженим[1].
Загибель[ред. | ред. код]
Микола з побратимами опинився в оточенні. Намагаючись вийти, вирішив з товаришем піти у розвідку, але потрапили під артилерійський вогонь, потім були танки. Загибель обох була миттєвою. Тіло не одразу могли забрати через окупацію території. Та після того, як українські війська на деякий час вибили росіян, Миколу доправили до Дніпропетровського моргу. По коханого дружина Оксана поїхала сама, не стала здавати ДНК і чекати. З транспортом та супроводом допомогли побратими[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» II ступеня (15.06.2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].
- орден «За мужність» III ступеня (27.5.2015) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2022) |
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 15 червня 2022 року № 409/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 27 травня 2015 року № 290/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б «ВІН ДБАЄ ПРО НАС І ПІСЛЯ СМЕРТІ… НАШ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ», – ВДОВА ВОЛИНСЬКОГО ГЕРОЯ.
- ↑ Указ Президента України № 409/2022 від 15 червня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 290/2015 від 27 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України»
- Старші майстер-сержанти (Україна)
- Померли 24 березня
- Померли 2022
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Військовослужбовці прикордонної служби України
- Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022