Толкачов Адольф
| Толкачов Адольф | |
|---|---|
| рос. Адольф Георгиевич Толкачёв[1] | |
|
Світлина з пропуску | |
| Ім'я при народженні | Адольф Георгійович Толкачов |
| Народився |
6 січня 1927 Актюбінськ, Казахська РСР, СРСР |
| Помер |
24 вересня 1986 (59 років) СРСР ·розстріл |
| Громадянство |
 СРСР |
| Діяльність | інженер, агент ЦРУ |
| Галузь | аерокосмічне підприємство[2][2] і спецслужба[d][2] |
| Alma mater | НТУ «ХПІ» |
| Знання мов | російська[2] |
Адольф Георгійович Толкачов (6 січня 1927 Актюбінськ, Казахська РСР — 24 вересень 1986) — радянський інженер в області радіолокації і авіації, агент ЦРУ в 1979—1985 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
Адольф Толкачов народився 6 січня 1927 року в місті Актюбінську Казахської РСР. З 1929 року постійно проживав в Москві. У 1948 році вступив до Харківського політехнічного інституту, а по його закінченні в 1954 році отримав розподіл[ru] в Науково-дослідний інститут радіобудови[ru] при Міністерстві радіопромисловості СРСР[ru][3]. У віці 30 років одружився. Батьки його дружини Наталії (1935 року народження) в 1930-і роки зазнали репресій, що в майбутньому, можливо, послужило для Толкачова мотивом до державної зради.
Толкачов мав досить високу заробітну плату в порівнянні з багатьма іншими радянськими громадянами — близько трьохсот п'ятдесяти рублів на місяць. Він жив у висотний будинок[ru] поруч з посольством Сполучених Штатів Америки, що дозволяло йому згодом під виглядом звичайних прогулянок зустрічатися з резидентом американської розвідки в СРСР.[3]
Співпраця Толкачова зі спецслужбами США[ред. | ред. код]
Починаючи з вересня 1978 року, Адольф Толкачов намагався встановити контакт зі спецслужбами США, проте в той час всі контакти з агентурою були тимчасово законсервовані, тому зустрітися з резидентом ЦРУ США в СРСР вдалося лише 1 січня 1979 року. Коли резидент запитав у Толкачова, якою була його мотивація, він відповів, що є «дисидентом в серці» і зможе сприяти ворогам СРСР завдяки своєму доступу до секретних даних[3]. Згодом він писав:
... Я можу тільки сказати, що значущу роль у всьому цьому зіграли Солженіцин і Сахаров, хоча я з ними не знайомий і прочитав тільки книгу Солженіцина, яка опублікована в Новому Світі. Якийсь внутрішній черв'як став мучити мене, щось потрібно було робити. Я став писати короткі листівки, які планував надсилати поштою. Але пізніше, поміркувавши глибше, зрозумів, що це безглузда затія. Встановлювати контакт з дисидентськими колами, що мали зв'язки з іноземними журналістами, здавалося мені нерозумним через мого місця роботи. Я мав доступ до абсолютно секретних документів. Досить найменшої підозри, і я був би повністю ізольований або ліквідований. Таким чином, появився план, який я здійснив. Я обрав шлях, який не дозволяє мені повернутися назад і я не маю наміру звертати з цього шляху. Мої дії в майбутньому залежать від мого здоров'я і змін в характері моєї роботи. Торкаючись винагороди, то я не став би встановлювати контакт ні за які гроші, наприклад, з китайським посольством. Але, що ж стосується Америки? Може бути, вона зачарувала мене і я, з глузду зійшовши, люблю її? Я не бачив вашу країну своїми власними очима і не полюбив її заочно. У мене немає достатньої фантазії або романтизму. Як би там не було, ґрунтуючись на деяких фактах, у мене склалося враження, що я вважав за краще жити б в Америці. Це одна з головних причин, чому я запропонував вам свою співпрацю. Але я не альтруїст-одинак. Винагорода для мене є не тільки гроші. Це, що навіть значно більше, оцінка значення і важливість моєї роботи ...[3]
Протягом шести років своєї діяльності Адольф Толкачов зумів передати Сполученим Штатам Америки п'ятдесят чотири цілком таємних розробки, в тому числі новітні електронну систему управління літаків «МіГ» і прилади для обходу радіолокаційних станцій. На 35-мм фотоплівку фотоапарата «Pentax», прикріпленого до стільця у себе вдома[4], він фотографував винесені ним з лабораторії цілком таємні документи, а потім передавав цю плівку і друковані матеріали в руки американським розвідникам. Замість цього він, крім власних грошових коштів, вимагав від своїх кураторів імпортні ліки, книги і касети з рок-н-ролом для свого сина[5]. За період своєї діяльності Толкачов отримав в загальній вартостіі 789 500 рублів, а також близько двох мільйонів доларів США, які були акумульовані на іноземному депозитному рахунку на випадок його втечі за кордон.[6]
Толкачов усвідомлював небезпеку викриття і, незважаючи на свої величезні фінансові можливості, намагався жити, нічим не привертаючи уваги. З усіх багатств у нього були лише ВАЗ-2101 і заміська дача. Можливо, саме в цьому і була причина такої довгої його діяльності.[6]
Провал. Арешт, слідство і суд[ред. | ред. код]
Вийти на слід Толкачова співробітникам КДБ СРСР вдалося абсолютно випадково. У 1985 році Едвард Лі Ховард був звільнений з ЦРУ за розкрадання майна і наркоманію. Озлоблений Ховард перейшов на бік СРСР і видав КДБ масу цілком таємних відомостей, в тому числі і ім'я Адольфа Толкачова. За іншими відомостями, інформацію про нього передав СРСР Олдріч Еймс в травні 1985 року[7]. 9 червня 1985 року Толкачов був заарештований в результаті операції під керівництвом полковника групи «А»[ru] 7-го Головного управління КДБ СРСР Володимира Зайцева, а 13 червня був заарештований його зв'язківець Пол Строумбах. На слідстві Толкачов у всьому зізнався і просив радянське керівництво не виносити йому смертний вирок. Верховний Суд СРСР розглянув справу Толкачова в 1986 році і визнав його винним в скоєнні злочину, передбаченого статтею 64 частиною «а» Кримінального кодексу РРФСР, і засудив до вищої міри покарання — смертної кари через розстріл[8]. 24 вересня 1986 року вирок приведений у виконання.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ російська Вікіпедія — 2001.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Адольф Толкачев — самый вредоносный предатель в СССР и агент № 1 в ЦРУ (рос.). [1]. 18 липня 2006. Архів оригіналу за 24 січня 2011. Процитовано 16 жовтня 2010.
- ↑ The Washington Post (7 січня 2015). How the CIA ran a ‘billion dollar spy’ in Moscow.
- ↑ Один из ценнейших агентов ЦРУ в СССР работал за кассеты с рок-н-роллом (рос.). Newsru.com. 21 квітня 2008. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 16 жовтня 2010.
- ↑ а б в Виктор ГЕРБЕР (№ 20 (725) 16.5.2008). История Адольфа из Актюбинска — самого высокооплачиваемого шпиона США (рос.). Медиа-группа «Рика». Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 16 жовтня 2010.
- ↑ Под диктовку спецслужб. Процитовано 10 липня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Игорь Григорьевич Атаманенко (4 квітня 2008). Самый рентабельный агент ЦРУ (рос.). Независимое военное обозрение. Процитовано 16 жовтня 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Хоффман, Дэвид Э. Шпион на миллиард долларов / Пер. А. Шириков. — М. : АСТ, 2016. — 432 с. — (Corpus) — 3000 прим. — ISBN 978-5-17-091347-3.