Томас Еббесен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Еббесен
Ім'я при народженні Thomas Wren Ebbesen
Народився 30 січня 1954(1954-01-30) (70 років)
Осло, Норвегія
Країна  Норвегія
 Франція[1][2]
Діяльність фізик, викладач університету, хімік, дослідник
Alma mater Oberlin Colleged
Університет імені П'єра і Марії Кюрі
Галузь фізична хімія
Заклад Страсбурзький університет
Аспіранти, докторанти Aloyse Degirond[3]
Членство Французька академія наук
Норвезька академія технічних наук
Норвезька академія наук
Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Інститут університетів Франціїd
Нагороди

CMNS: Томас Еббесен у Вікісховищі

Томас Еббесен (англ. Thomas Ebbesen; нар. 30 січня 1954(1954січня30), Осло, Норвегія) — франко-норвезький фізичний хімік, професор Страсбурзького університету, знаний своєю новаторською роботою в галузі нанонауки. Лавреат премії Кавлі 2014 року з нанонауки «за трансформаційний внесок у галузь нанооптики, який зламав давні переконання щодо обмежень роздільної здатності оптичної мікроскопії та зображень» разом зі Стефаном Геллем і Джоном Пендрі.

Академічна кар'єра[ред. | ред. код]

Здобув ступінь бакалавра в Оберлінському коледжі та ступінь доктора філософії в Університеті імені П'єра і Марії Кюрі в Парижі в галузі фотофізичної хімії. Працював у радіаційній лабораторії Нотр-Дама, 1988 року приєднався до лабораторій фундаментальних досліджень NEC у Японії, де його дослідження спочатку зосереджувались на нових вуглецевих матеріалах, як-от фулерени (C60), графен і вуглецеві нанотрубки. Відкривши, масове виробництво вуглецевих нанотрубок[4], він з колегами зайнялися вимірюванням унікальних характеристик, як-от їхні механічні[5] та зволожувальні властивості[6]. За його новаторський і великий внесок у галузі вуглецевих нанотрубок він отримав премію «Єврофізика» за 2001 рік разом з Суміо Іідзімою, Корнелісом Деккером і Полом Макеюеном.

Працюючи в NEC, Еббесен відкрив нове велике оптичне явище. Він виявив, що, всупереч прийнятій на той час теорії, за певних умов можна надзвичайно ефективно пропускати світло через субхвильові отвори, вирізані в непрозорих металевих плівках[7]. Явище, знане як надзвичайна оптична передача, включає поверхневі плазмони. Він порушив фундаментальні питання та знаходить застосування в різноманітних галузях від хімії до оптоелектроніки[8].

Еббесен отримав кілька нагород за відкриття надзвичайної оптичної передачі, наприклад, премію France Telecom 2005 року від Французької академії наук і премію з квантової електроніки та оптики 2009 року від Європейського фізичного товариства.

1999 року приєднався до організації ISIS[9], заснованої Жаном-Марі Леном у Страсбурзькому університеті, яку очолював з 2004 до 2012 рік. У 2017—2018 роках очолював кафедру технологічних інновацій імені Л. Бетанкура в Колеж де Франс. Був директором Міжнародного центру передових досліджень хімії[10] й Інституту передових досліджень Страсбурзького університету[11].

З 2005 року розвиває новий напрямок досліджень на межі квантової електродинаміки та фізичної хімії. Його команда вперше продемонструвала, такі властивості матеріалу, як-от заміна хімічної реакційної здатності шляхом сильного зв'язку молекул з електромагнітними коливаннями оптичної порожнини[12]. За цю роботу він отримав Гран-прі 2018 року фонду Будинку хімії.

Член IUF, Норвезької академії наук, Французької академії наук і Королівської фламандської академії наук і мистецтв Бельгії.

2019 року нагороджений золотою медаллю Національного центру наукових досліджень, Франція[13].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений з піаністкою Масако Хаясі-Еббесен. Мають двох дочок.

Визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.college-de-france.fr/site/thomas-ebbesen/index.htm
  2. Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
  3. https://www.theses.fr/2004STR13058
  4. Ebbesen, T. W.; Ajayan, P. M. (1992). Large-scale synthesis of carbon nanotubes. Nature. 358 (6383): 220. Bibcode:1992Natur.358..220E. doi:10.1038/358220a0.
  5. Treacy, M. M. J.; Ebbesen, T. W.; Gibson, J. M. (1996). Exceptionally high Young's modulus observed for individual carbon nanotubes. Nature. 381 (6584): 678. Bibcode:1996Natur.381..678T. doi:10.1038/381678a0.
  6. Dujardin, E.; Ebbesen, T. W.; Hiura, H.; Tanigaki, K. (1994). Capillarity and Wetting of Carbon Nanotubes. Science. 265 (5180): 1850—2. Bibcode:1994Sci...265.1850D. doi:10.1126/science.265.5180.1850. PMID 17797225.
  7. Ebbesen, T.W.; Lezec, H.J.; Ghaemi, H.F.; Thio, T.; Wolff, P.A. (1998). Extraordinary optical transmission through sub-wavelength hole arrays. Nature. 391, 667.
  8. Genet, C.; Ebbesen, T. W. (2007). Light in tiny holes. Nature. 445 (7123): 39—46. Bibcode:2007Natur.445...39G. doi:10.1038/nature05350. PMID 17203054.
  9. Laboratoire des Nanostructures (Thomas EBBESEN). Institut de Science et d'Ingénierie Supramoléculaires (фр.). 5 December 2013. Процитовано 19 May 2021.
  10. adminMarie. Page d’accueil. Fondation Jean-Marie Lehn (fr-FR) . Процитовано 15 травня 2024.
  11. Accueil - USIAS - Université de Strasbourg. www.usias.fr. Процитовано 15 травня 2024.
  12. Hutchison, James A.; Schwartz, Tal; Genet, Cyriaque; Devaux, Eloïse; Ebbesen, Thomas W. (10 January 2012). Modifying Chemical Landscapes by Coupling to Vacuum Fields. Angewandte Chemie International Edition. Wiley. 51 (7): 1592—1596. doi:10.1002/anie.201107033. ISSN 1433-7851. PMID 22234987.
  13. Thomas Ebbesen, physical chemist, awarded the CNRS Gold Medal for 2019. CNRS. 9 липня 2019. Процитовано 28 вересня 2019.
  14. Thomson Reuters Predicts Nobel Laureates. www.prnewswire.com. Reuters (англ.). Процитовано 4 жовтня 2023.
  15. Bernard Derrida, Thomas Ebbesen, Antoine Georges et Clément Sanchez, nommés au grade de chevalier dans l'Ordre national de la Légion d'honneur (фр.). Académie des sciences. Процитовано 6 листопада 2018.
  16. Patron Saint's Day Honorary Doctors. KU Leuven. Процитовано 2 лютого 2018.
  17. Quinquennial ANNIVERSARY AWARD – Thomas W. Ebbesen (англ.). European Materials Research Society. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
  18. Les lauréats 2018 (фр.). Fondation de la Maison de la Chimie. Процитовано 6 листопада 2018.

Посилання[ред. | ред. код]