Томас Еббесен
| Томас Еббесен | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Thomas Wren Ebbesen |
| Народився |
30 січня 1954 (70 років) Осло, Норвегія |
| Країна |
 Норвегія.svg){kind=small} Франція[1][2] |
| Діяльність | фізик, викладач університету, хімік, дослідник |
| Alma mater |
Oberlin Colleged Університет імені П'єра і Марії Кюрі |
| Галузь | фізична хімія |
| Заклад | Страсбурзький університет |
| Аспіранти, докторанти | Aloyse Degirond[3] |
| Членство |
Французька академія наук Норвезька академія технічних наук Норвезька академія наук Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd Інститут університетів Франціїd |
| Нагороди | |
 Томас Еббесен у Вікісховищі | |
Томас Еббесен (англ. Thomas Ebbesen; нар. 30 січня 1954, Осло, Норвегія) — франко-норвезький фізичний хімік, професор Страсбурзького університету, знаний своєю новаторською роботою в галузі нанонауки. Лавреат премії Кавлі 2014 року з нанонауки «за трансформаційний внесок у галузь нанооптики, який зламав давні переконання щодо обмежень роздільної здатності оптичної мікроскопії та зображень» разом зі Стефаном Геллем і Джоном Пендрі.
Академічна кар'єра[ред. | ред. код]
Здобув ступінь бакалавра в Оберлінському коледжі та ступінь доктора філософії в Університеті імені П'єра і Марії Кюрі в Парижі в галузі фотофізичної хімії. Працював у радіаційній лабораторії Нотр-Дама, 1988 року приєднався до лабораторій фундаментальних досліджень NEC у Японії, де його дослідження спочатку зосереджувались на нових вуглецевих матеріалах, як-от фулерени (C60), графен і вуглецеві нанотрубки. Відкривши, масове виробництво вуглецевих нанотрубок[4], він з колегами зайнялися вимірюванням унікальних характеристик, як-от їхні механічні[5] та зволожувальні властивості[6]. За його новаторський і великий внесок у галузі вуглецевих нанотрубок він отримав премію «Єврофізика» за 2001 рік разом з Суміо Іідзімою, Корнелісом Деккером і Полом Макеюеном.
Працюючи в NEC, Еббесен відкрив нове велике оптичне явище. Він виявив, що, всупереч прийнятій на той час теорії, за певних умов можна надзвичайно ефективно пропускати світло через субхвильові отвори, вирізані в непрозорих металевих плівках[7]. Явище, знане як надзвичайна оптична передача, включає поверхневі плазмони. Він порушив фундаментальні питання та знаходить застосування в різноманітних галузях від хімії до оптоелектроніки[8].
Еббесен отримав кілька нагород за відкриття надзвичайної оптичної передачі, наприклад, премію France Telecom 2005 року від Французької академії наук і премію з квантової електроніки та оптики 2009 року від Європейського фізичного товариства.
1999 року приєднався до організації ISIS[9], заснованої Жаном-Марі Леном у Страсбурзькому університеті, яку очолював з 2004 до 2012 рік. У 2017—2018 роках очолював кафедру технологічних інновацій імені Л. Бетанкура в Колеж де Франс. Був директором Міжнародного центру передових досліджень хімії[10] й Інституту передових досліджень Страсбурзького університету[11].
З 2005 року розвиває новий напрямок досліджень на межі квантової електродинаміки та фізичної хімії. Його команда вперше продемонструвала, такі властивості матеріалу, як-от заміна хімічної реакційної здатності шляхом сильного зв'язку молекул з електромагнітними коливаннями оптичної порожнини[12]. За цю роботу він отримав Гран-прі 2018 року фонду Будинку хімії.
Член IUF, Норвезької академії наук, Французької академії наук і Королівської фламандської академії наук і мистецтв Бельгії.
2019 року нагороджений золотою медаллю Національного центру наукових досліджень, Франція[13].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Одружений з піаністкою Масако Хаясі-Еббесен. Мають двох дочок.
Визнання[ред. | ред. код]
- Приз NEC Research, 1992
- Премія Рандерса, 2001
- Премія «Єврофізика», 2001
- Приз France Telecom, 2005
- Премія Томассоні, 2009
- Премія з квантової електроніки та оптики, 2009
- почесний ступінь доктора наук Університету Південної Данії, 2009
- Clarivate Citation Laureates у галузі фізики 2010 року «за спостереження та пояснення передачі світла через субхвильові дірки, які викликали поле поверхневої плазмонної фотоніки»[14].
- Премія Кавлі з нанонауки 2014
- Спеціальний приз Французького фізичного товариства, 2014
- Почесний доктор Оберлінського коледжу, США 2015
- Кавалер французького ордена Почесного легіону[15]
- Почесний доктор з нагоди Стретіння Левенського катольцького університету, 2018[16]
- П'ятирічна ювілейна нагорода, Європейське товариство дослідження матеріалів, 2018[17]
- Гран-прі від фонду Будинку хімії, 2018[18]
- Золота медаль Національного центру наукових досліджень, 2019
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.college-de-france.fr/site/thomas-ebbesen/index.htm
- ↑ Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
- ↑ https://www.theses.fr/2004STR13058
- ↑ Ebbesen, T. W.; Ajayan, P. M. (1992). Large-scale synthesis of carbon nanotubes. Nature. 358 (6383): 220. Bibcode:1992Natur.358..220E. doi:10.1038/358220a0.
- ↑ Treacy, M. M. J.; Ebbesen, T. W.; Gibson, J. M. (1996). Exceptionally high Young's modulus observed for individual carbon nanotubes. Nature. 381 (6584): 678. Bibcode:1996Natur.381..678T. doi:10.1038/381678a0.
- ↑ Dujardin, E.; Ebbesen, T. W.; Hiura, H.; Tanigaki, K. (1994). Capillarity and Wetting of Carbon Nanotubes. Science. 265 (5180): 1850—2. Bibcode:1994Sci...265.1850D. doi:10.1126/science.265.5180.1850. PMID 17797225.
- ↑ Ebbesen, T.W.; Lezec, H.J.; Ghaemi, H.F.; Thio, T.; Wolff, P.A. (1998). Extraordinary optical transmission through sub-wavelength hole arrays. Nature. 391, 667.
- ↑ Genet, C.; Ebbesen, T. W. (2007). Light in tiny holes. Nature. 445 (7123): 39—46. Bibcode:2007Natur.445...39G. doi:10.1038/nature05350. PMID 17203054.
- ↑ Laboratoire des Nanostructures (Thomas EBBESEN). Institut de Science et d'Ingénierie Supramoléculaires (фр.). 5 December 2013. Процитовано 19 May 2021.
- ↑ adminMarie. Page d’accueil. Fondation Jean-Marie Lehn (fr-FR) . Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ Accueil - USIAS - Université de Strasbourg. www.usias.fr. Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ Hutchison, James A.; Schwartz, Tal; Genet, Cyriaque; Devaux, Eloïse; Ebbesen, Thomas W. (10 January 2012). Modifying Chemical Landscapes by Coupling to Vacuum Fields. Angewandte Chemie International Edition. Wiley. 51 (7): 1592—1596. doi:10.1002/anie.201107033. ISSN 1433-7851. PMID 22234987.
- ↑ Thomas Ebbesen, physical chemist, awarded the CNRS Gold Medal for 2019. CNRS. 9 липня 2019. Процитовано 28 вересня 2019.
- ↑ Thomson Reuters Predicts Nobel Laureates. www.prnewswire.com. Reuters (англ.). Процитовано 4 жовтня 2023.
- ↑ Bernard Derrida, Thomas Ebbesen, Antoine Georges et Clément Sanchez, nommés au grade de chevalier dans l'Ordre national de la Légion d'honneur (фр.). Académie des sciences. Процитовано 6 листопада 2018.
- ↑ Patron Saint's Day Honorary Doctors. KU Leuven. Процитовано 2 лютого 2018.
- ↑ Quinquennial ANNIVERSARY AWARD – Thomas W. Ebbesen (англ.). European Materials Research Society. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
- ↑ Les lauréats 2018 (фр.). Fondation de la Maison de la Chimie. Процитовано 6 листопада 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
|
