Урядова хунта Чилі (серпень 1811)
| Урядова хунта Чилі | |
| Країна |
 Чилі |
|---|---|
| Дата й час | 1811 |
Урядова хунта Чилі (ісп. Autoridad Ejecutiva Provisoria), також Виконавча хунта, Друга хунта — орган державного управління в Чилі, створений 10 серпня 1811 року після та внаслідок скликання Національного конгресу.
Передумови[ред. | ред. код]
Після скликання Першого Національного конгресу Чилі (4 липня 1811) президент Першої хунти склав усі свої повноваження на користь першого. Перша хунта була ліквідована. Відтоді до 10 серпня 1811 року вся влада була сконцентрована в руках Конгресу[1][2].
Історія[ред. | ред. код]
Хунта була створена 10 серпня 1811 року за рішенням Національного конгресу. Вона взяла на себе обов'язки центрального головного органу виконавчої влади. Незабаром після створення влада Хунти була оскаржена керівником партії екстремістів у Конгресі Хуаном Мартінесом де Росасом. Він вирішив заново очолити революційний рух у Чилі, викликаний французькою окупацією Іспанії. Хунта проіснувала лише трохи більше 3 тижнів. 4 вересня 1811 року вона була змушена скласти свої повноваження та саморозпуститися під натиском організованого екстремістами перевороту, що, однак, був безкровним[3][4][2][5].
Члени[ред. | ред. код]
| Посада | Ім'я | світлина |
|---|---|---|
| Члени | Мартін Кальво Енкалада |  |
| Хуан Хосе Альдунате Ларраїн |  | |
| Франсіско Хав'єр дель Солар | ||
| Альтернативний член | Хуан Мігель Бенавенте | |
| Асистент | Хосе Антоніо Астрога | |
| Секретар | Мануель Хоакін де Вальдів'єсо | |
| Секретар уряду | Худас Тадео де лос Реєс |  |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Chile, BCN Biblioteca del Congreso Nacional de (Octubre 2020). Historia Política. bcn.cl. Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ а б Historia de Chile, pp. 136-137. libros.uchile.cl. Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ Breviario de la historia chilena, para leer desde regiones (página 2) - Monografias.com. web.archive.org. 24 квітня 2017. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ Reglamento de la Autoridad Ejecutiva de Chile (1811) (англ.). K. G. Saur. 22 січня 2007. doi:10.1515/9783598440625.1.19/html. ISBN 978-3-598-44062-5.
- ↑ Historia de Chile, pp. 138-139. libros.uchile.cl. Процитовано 21 січня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Historia de Chile (ісп.). Madrid: Imprenta del Ferrocarril. 1894?.
- Barros Arana, Diego (1855). Historia Jeneral de la Independencia de Chile (ісп.). Т. I—IV. Santiago: La España Moderna.
- Barros Arana, Diego (1884–1902). Historia Jeneral de Chile (ісп.). Т. I—XVI. Santiago: Rafael Jover. ISBN 978-0598482358.
- Castedo, Leopoldo (1954). Resumen de la Historia de Chile de Francisco Antonio Encina (ісп.). Т. 2. Santiago: Empresa Editora Zig-Zag.
- Encina, Francisco Antonio (1940–1952). Historia de Chile: desde la prehistoria hasta 1891 (ісп.). Т. I—XX. Santiago: Editorial Nascimento.
- Gay, Claudio (1856). Historia de la Independencia Chilena (ісп.). Т. I & II. Paris: Imprenta de E. Thunot y Cia.
- Harvey, Robert. «Liberators: Latin America's Struggle For Independence, 1810—1830». John Murray: London (2000). ISBN 0-7195-5566-3
- Herring, Hubert (1968). A History of Latin America. New York: Alfred A Knopf.
- Prago, Albert (1970). The Revolutions in Spanish America. New York: The Macmillan Company.
- Vicuña Mackenna, Benjamín (1849). El sitio de Chillán (ісп.). Santiago: Periodico La Tribuna.
- Vicuña Mackenna, Benjamín (1868). La guerra a muerte: memoria sobre las últimas campañas de la Independencia de Chile (1819–1824) (ісп.). Santiago: Imprenta Nacional. с. 562.
