Фавіла (герцог)
| Фавіла | |
|---|---|
| лат. Favila | |
 | |
| Народився | 7 століття |
| Помер | 8 століття |
| Країна | Вестготське королівство |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | Duxd |
| Батько | Agilad |
| Мати | Divigrad |
| Родичі | Гіндасвінт і Свінтіла |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Пелайо і Anonymad |
Фавіла (Фафіла[1]; VII століття) — вестготський герцог (лат. dux[es]), батько Пелайо, за якого його герцогство стало королівством.
Біографія[ред. | ред. код]
Вестготи на Піренейському півострові перебували задовго перед VII століттям. Тому, мабуть, представники шляхетних сімейств на той час мали та готських, і іспано-римських предків[1]. На це вказує і те, що ім'я «Фавіла» (або «Фафіла») має німецьке коріння, а ім'я «Пелайо» — латинського походження[1].
Крістіан Сеттіпані, який вивчав хроніки, стверджував, що Фавіла був нащадком королів Леовігільда і Реккареда I, а його батьками були вестготський граф Агіла та його дружина Дивігра[2]. За іншими даними, батьком Фавіли міг бути або вестготський король Хіндасвінт, або син того, герцог Теодофред. За ще однією версією був зятем Хіндасвінта, одруженим з його донькою Галісунтою. Стосовно герцогства, яке він обіймав точаться суперечності. Значна частина нею вважає Кантабрію, інші розглядають Астурію та Галецію. Можливо він послідовно очолював усі ці герцогства.
Фавіла вступив у конфлікт із Вітіцею. Можливо, що Фафіла на той час був досить досвідченим діячем, і не виключено, що якимсь родичем короля, так що Егіка міг послати його до Галісії як помічника чи якогось опікуна Вітіци. Останній, однак, не збирався зважати на такого помічника, а тим більше якимось чином підкорятися йому. Це, мабуть, і спричинило конфлікт, внаслідок якого Вітіца вбив Фафілу.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Barrau-Dihigo, L. (1989). Historia política del reino asturiano (718—910). Prólogo de Francisco Javier Fernández Conde. Traductor, Eugenio Fuentes. Gijón: Silveiro Cañada. ISBN 8472862739.
- Benito Ruano, Eloy; Fernández Conde, Francisco Javier (1979). Historia de Asturias. IV. Alta Edad Media. Salinas. ISBN 8474110653.
- Castillo Álvarez, Arcadio del; Montenegro Valentín, Julia (1995). «De nuevo sobre don Pelayo y los orígenes de la Reconquista». Espacio, tiempo y forma. Serie II, Historia antigua (UNED. Facultad de Geografía e historia) (8): 507—520. ISSN 1130—1082.
- Castillo Álvarez, Arcadio del; Montenegro Valentín, Julia (1992). «Don Pelayo y los orígenes de la Reconquista». Hispania: revista Española de Historia (C.S.I.C.) 52 (180): 5-32. ISSN 0018-2141.
- Martínez Díez, Gonzalo (2005). El Condado de Castilla (711—1038): la historia frente a la leyenda. 2 tomos. Valladolid. ISBN 84-9718-275-8.
- Menéndez Bueyes, Luis Ramón (2001). Reflexiones críticas sobre el origen del reino de Asturias. Salamanca: Ediciones Universidad de Salamanca. ISBN 8478009337.
- Sánchez-Albornoz, Claudio (1985). El Reino de Asturias. Orígenes de la nación española. Biblioteca de la historia, 8. Madrid: Sarpe. ISBN 8459904156.
- Settipani, Christian (2004). La noblesse du Midi carolingien: etúdes sur quelques grands familles d'Acquitaine et du Languedoc du IXe au XIe siècle, Toulousain, Perigord, Limousin, Poitou, Auvergne (en francés). Oxford: Oxfor Unit for Prosopographical Research. ISBN 9781900934046.
- Suárez Fernández, Luis (2004). «Los fundamentos medievales de la nación española». Tópicos y realidades de la Edad Media (III). Madrid: Real Academia de la Historia. ISBN 84-95983-51-6.