Фасти
Ця стаття в процесі редагування користувачем Сергій Бойко певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Сергій Бойко (внесок, журнали) о 09:45 UTC (602 хвилини тому). |
Фасти (лат. fasti) у Стародавньому Римі:
- позначення сприятливих днів (fasti dies) у римському календарі;[1]
- дошка або кам'яна чи мармурова плита, на якій висічений римський календар із зазначенням fasti dies та інших днів;[2]
- кам'яна або мармурова плита, на якій висічена щорічна хроніка обіймання посад у вищій магістратурі (консулів, преторів, цензорів, тощо), тут же можуть вказуватися найважливіші події за рік;
- мармурова плита, що містить перелік тріумфаторів від найдавніших часів до 19 до н. е. (Fasti Triumphales).
- назва незавершеної поеми[ru] давньоримського поета Овідія, яку він писав приблизно в 2-8 роках н. е.
Fasti — це множина латинського прикметника fastus,[3] який частіше вживався як іменник і означав «те, що дозволено», «те, що є законним в очах богів».[4] В свою чергу, fastus походить від fas, що перекладається як «воля богів» або «божественний закон».[5]
Первісно, у Стародавньому Римі слово fasti мало значення «щасливий, вдалий, погоджений [з богами]»[2] і вживалося стосовно римського календаря, дні якого поділялися на fasti dies (благословенні, сприятливі дні) та nefasti dies (неблагословенні, несприятливі дні).[6] Введення такого поділу днів на дві групи приписують другому царю Риму Нумі Помпілію, що правив з 717 по 673 рік до н. е.[1]
Римляни вірили, що у благословенні дні боги створювали найкращі умови для будь-яких звершень[6] (будівництво, торгівля, релігійні обряди, судочинство, початок подорожі, тощо) і сприяли їм. Відповідно, у nefasti dies боги не допомагали, відтак, вони вважалися несприятливими, тому в ці дні римляни намагалися утриматися від будь-яких важливих приватних і державних справ.[7]
Fasti dies ділилися на:[8]
- dies fasti comitiales;
- dies fasti non comitiales.
В будь-який день fasti dies консул мав право на lege agere, тобто міг скликати коміції, а от підлеглі йому магістрати могли «мати справу з народом» (cum populo agere) лише в dies fasti comitiales, але не в дні другої групи.[8]
Це були сакральні (священні) дні року, до яких відносилися:[9]
- dies religiosi — дні шанування мертвих, також дні присвячені культу богині Весті або богам підземного царства;
- atri dies — дні відзначені якимось жалобним історичним спогадам;
- наступні дні, що слідують за ідами, нонами та календами.
Особливо суворо релігійним настановам слідували вищі магістрати при виконанні своїх обов'язків: наприклад, претор і консул в nefasti dies не могли вимовляти слова do, dico, addico (тобто, не могли надавати, говорити, судити[10]). Відповідно, судові установи в такі дні були зачинені.[9]
Окрім fasti dies та nefasti dies існували також змішані дні:[9]
- dies intercisi, які вважалися nefasti вранці і ввечері, але fasti в проміжні години;
- dies fissi, які вважалися nefasti до завершення сакральних ритуалів.
Складання річного календаря і визначення в ньому fasti та nefasti днів мало велике значення для всього суспільного життя. Календар наперед записувала колегія понтифіків, члени якої потім його щодня оприлюднювали.[9]
Дні в календарі записували наступними скороченнями:[9]
- F — fasti dies;
- N або NP — nefasti dies;
- С — dies comitiales;
- EN — dies intercisi;
- Q. R. C. F. (= quando rex comitiavit fas) — dies fissi (дні, коли священний цар головує в калатних коміціях, це 24 березня і 24 травня)
- Q. ST. D. F. (= quando stercus delatum fas) — день прибирання у храмі Вести, коли з нього виносилися сміття і бруд (15 червня).
Подібно до того, як у перші століття республіки всі галузі суспільного життя перебували в руках патриціїв, останні в особі понтифіків (див.) відповідали за оприлюднення календаря.
Дні в календарі поділялися на fasti dies та nefasti dies наперед і записувалися жерцями на дошках або кам'яній чи мармуровій плиті, що виставлялися на загальний огляд.[2] Згодом, такі камені і сам календар отримали назву fasti.[11]
- ↑ а б НЕС та 1911—1916, т. 28, стлб. 923—924.
- ↑ а б в ЛЗЕ2, 2007, с. 525.
- ↑ WordSense Dictionary, 2024, fasti.
- ↑ WordSense Dictionary, 2024, fastus.
- ↑ WordSense Dictionary, 2024, fas.
- ↑ а б Викисловарь. фасты (рос.)
- ↑ РІЕ, 1973, Том 14.
- ↑ а б Паулі-Віссова, 1885, с. 398—399.
- ↑ а б в г д ЭСБЕ та 1890—1907, том 35, с. 354—355.
- ↑ Словник Glosbe
- ↑ Академик.ru та 2000-2024.
- Фасти // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 525.
- Нума Помпилий // Новий енциклопедичний словник / Під заг. ред. акад. К. К. Арсеньєва. — 1911—1916. (рос.)
- Фасты // Античный мир. Словарь-справочник на сайті «Академик.ru». — 2000-2024. (рос.)
- Фасты // Советская историческая энциклопедия / под ред. Е. М. Жукова. — М. : Советская энциклопедия, 1973. — Т. 14.(рос.)
- Fasti // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- fasti, fastus, fas // WordSense Dictionary. — 2024. (англ.)
- Dies // Реальна енциклопедія класичної старовини / А. Паулі, К. Вальтц, В. Тоффель. — 1885. (рос.)