Фенвік Вільямс
| Фенвік Вільямс | |
|---|---|
| англ. William Fenwick Williams[1] | |
 | |
| Народження |
4 грудня 1800 Аннаполіс-Роял, Аннаполіс, Нова Шотландія, Канада |
| Смерть |
26 липня 1883 (82 роки) Лондон, Англія, Велика Британія |
| Поховання | Бромптонський цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство.svg){kind=small} Королівство Велика Британія |
| Приналежність |
.svg){kind=small} Об'єднане Королівство |
| Рід військ |
 Сухопутні війська Великої Британії |
| Роки служби | 1825–1883 |
| Партія | Ліберальна партія |
| Звання | генерал |
| Командування | головнокомандувач, Північна Америка |
| Війни / битви | Кримська війна |
| Титул | баронет[1] і Woodford baronetsd |
| Нагороди | орден Лазні |
 Фенвік Вільямс у Вікісховищі | |
Генерал сер Вільям Фенвік Вільямс, 1-й баронет (нар. 4 грудня 1800 – пом. 26 липня 1883) — новошотландський воєначальник британців вікторіанської епохи.
Вільямса запам'ятали участю в обороні міста Карс під час Кримської війни. Він разом з іншими британськими офіцерами надихнув турецьких солдатів відбивати російські атаки генерала Муравйова. Проте вони змушені були здатися, Вільямса ув'язнили у Рязані, після звільнення його представили царю Олександру II.
Вільямс отримав багато відзнак, у 1865—1867 роках його призначили першим лейтенант-губернатором Нової Шотландії, де він народився.
Раннє життя[ред. | ред. код]
Він народився в Аннаполіс-Роял, Нова Шотландія, став другим сином генерал-комісара Томаса Вільямса, казармейстера в Галіфаксі, Нова Шотландія, Канада. Проте, за чутками, він — рідний син Едуарда Августа, герцога Кентського; це означає, що можливо, королева Вікторія його зведена сестра. Вільямс ніколи не заперечував це, але це не вважається правдою[2].
Кар'єра[ред. | ред. код]
Вільямс здобув освіту в Королівській військовій академії в Вулвічі[2]. У 1825 році він вступив до Королівського полку артилерії в чині другого лейтенанта. Він надавав послуги Туреччині у 1841 році, його найняли капітаном в арсенал у Константинополі. Він був британським комісаром на конференціях, які передували Ерзурумській угоді у 1847 році, а також у врегулюванні османсько-іранського кордону у 1848 році[3]. Він отримав орден Лазні у 1852 році[2].
Кримська війна[ред. | ред. код]
Підвищений у званні до полковника, він був британським комісаром турецької армії в Анатолії під час Кримської війни 1854—1856 років, а отримавши звання паші (генерал/губернатор/лорд) зі ступенем ферика (генерал-майора), командував турецькими військами при обороні Карса під час Кримської війни[3]. Він разом з іншими британськими офіцерами надихнув погано оснащених турецьких солдатів відбивати російські атаки генерала Муравйова на обложене місто протягом трьох місяців, спричинивши 6000 втрат росіян[2]. Вони здалися через голод, хвороби та нестачу боєприпасів. Однак на своїх умовах, при цьому офіцерам дозволили залишити мечі. Вільямса ув'язнили у Рязані, але до нього ставилися дуже добре, і його звільнили наприкінці Кримської війни у 1856 році. Перед поверненням додому його представили царю Олександру II[2].
Вільямс так знатно захищав місто, що Муравйов заявив: «Генерал Вільямс, ви зробили собі ім'я в історії, нащадки будуть дивуватися витривалості, мужності та дисципліні, які облога пробудила в залишках війська»[4].
Він отримав титул баронета з довічною пенсією, орден Лазні (лицар), великий хрест ордена Почесного легіону та орден Меджида, почесне звання за свободу Лондона з мечем і почесний ступінь доктора з цивільного права Оксфордського університету[3][2].
_Sir_William_William%27s_sword_(bottem)_King%27s_College_Library,_Halifax,_Nova_Scotia.jpg)
Підвищений до генерал-майора у листопаді 1855 року після повернення з російського полону, він очолював Вулвіч і представляв район Калн у парламенті з 1856 по 1859 рік[3][2]. Напередодні громадянської війни в США, з 1859 по 1864 рік, він обіймав посаду головнокомандувача Північною Америкою та відповідав за підготовку до війни зі США у випадку розриву відносин. Найбільше загострення відносин відбулося під час інциденту з судном «Трент»[2]. У 1864 році він отримав звання генерал-лейтенанта та його призначили шефом полку Королівської артилерії.
Губернаторство[ред. | ред. код]
Він обіймав посаду губернатора Нової Шотландії з 1865 по 1867 рік. Після Канадської конфедерації у 1867 році Вільямс продовжував обіймати посаду першого лейтенанта-губернатора Нової Шотландії та губернатора Гібралтару з вересня 1870 по 1876 рік. У 1871 році він став лицарем ордена Лазні, у 1881 році — констеблем Тауера[2].
Подальше життя[ред. | ред. код]
Він помер у готелі на Пел-Мел 26 липня 1883 року. Його поховали на Бромптонському цвинтарі[2]. Вільям Гаш створив його портрет для Будинку парламенту в Галіфаксі, Нова Шотландія, який донині висить у Будинку провінції, Галіфакс.
Спадщина[ред. | ред. код]
- тезка Карсдейла, Нова Шотландія
- Село Порт-Вільямс, Нова Шотландія, названо на його честь.
- Село Карс, Онтаріо
- Карс Стріт, Порт Вільямс, Нова Шотландія
- Фенвік-стріт, Галіфакс
- Башта Фенвік (Галіфакс)
- Дошка на честь місця народження, Аннаполіс Роял, Нова Шотландія
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://www.peoplescollection.wales/items/937036
- ↑ а б в г д е ж и к л Waite, P.B., Williams, Sir William Fenwick, т. 11, процитовано 3 березня 2013
- ↑ а б в г
Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 28. Cambridge University Press. с. 683. (англ.) - ↑ Alex Troubetzkoy. The Crimean War — The Causes and Consequences of a Medieval Conflict Fought in a Modern Age. Constable & Robinson Ltd, London. 2006. pp. 298.
Посилання[ред. | ред. код]
|
