Форт святого Георгія (Ойтавош)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Форт святого Георгія
Forte de São Jorge de Oitavos
Стіни форту
Стіни форту
Стіни форту
38°41′58″ пн. ш. 9°28′05″ зх. д. / 38.69972222002777329° пн. ш. 9.468333330027778771° зх. д. / 38.69972222002777329; -9.468333330027778771Координати: 38°41′58″ пн. ш. 9°28′05″ зх. д. / 38.69972222002777329° пн. ш. 9.468333330027778771° зх. д. / 38.69972222002777329; -9.468333330027778771
Країна Португалія
Місто Кашкайш, Ойтавошські дюни
Тип форт і культурна спадщина[1]
Дата заснування 1641
Початок будівництва 1641
Побудовано 1643

Форт святого Георгія. Карта розташування: Португалія
Форт святого Георгія
Форт святого Георгія
Форт святого Георгія (Португалія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Форт святого Георгія в Ойтавоші (порт. Forte de São Jorge de Oitavos) - фортифікаційна споруда, що знаходиться на узбережжі Атлантичного океану серед Ойтавошських дюн біля міста Кашкайш у Португалії. Входив у оборонну лінію, що протягнулася від Вифлеємської башти в Лісабоні до Мису Рока.

Історія[ред. | ред. код]

Побудований під час Реставраційної війни з Іспанією для запобігання висадки військ між пляжами Гуінчо та Гуя. Розміщений так, щоб прострілювати територію між Фортом Носса Сенйора в Гуї (порт. Forte de Nossa Senhora da Guia) та Форту Святого Власія Санксентського на мисі Расо. Містив гарнізон з одного офіцера, трьох пушкарів та 18 солдатів. Споруджений під управлінням Антоніу Луїш де Мінезіш[2][3].

Оснащений чотирма гарматними бартизанами та лінією для мушкетерів. Напис на вході свідчить, що будівництво розпочалося 4-го травня 1642 і закінчене у 1648. Але науковці вважають, що форт побудований між 1641 та 1643 роками. Наразі у форті розміщено музей.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
  2. Fort of São Jorge de Oitavos. Fortalezas.org. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.
  3. Oliveira, Catarina. Forte de Oitavos. Patrimonio Cultural. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2018.