Франсіско де Паула де Бурбон-і-де-ла-Торре
| Франсіско де Паула де Бурбон-і-де-ла-Торре ісп. Francisco de Borbón y de la Torre | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 грудня 1935 — 6 грудня 1953 | ||
| Попередник: | Титул відновлено | |
| Наступник: | Франсіско де Бурбон-і-Бурбон | |
| Ім'я при народженні: | ісп. Francisco Borbón y de la Torre | |
| Народження: |
16 січня 1882 Мадрид, Іспанія | |
| Смерть: |
6 грудня 1953 (71 рік) Мадрид, Іспанія | |
| Країна: | Іспанія | |
| Рід: | Іспанські Бурбони | |
| Батько: | Франсіско де Паула де Бурбон-і-Кастельві | |
| Мати: | Марія Луїза де-ла-Торре | |
| Шлюб: | Enriqueta de Borbón y Parade, Duquesa de Sevillad | |
| Діти: | Франсіско де Бурбон-і-Бурбон | |
| Нагороди: |    | |
Франсіско де Паула де Бурбон-і-де-ла-Торре (ісп. Francisco de Paula de Borbón y La Torre; 16 січня 1882, Мадрид — 6 грудня 1953, Мадрид) — іспанський аристократ і військовий діяч, генерал-капітан і депутат іспанського парламенту.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Мадриді 16 січня 1882 року. Старший син Франсіско де Паула де Бурбона-і-Кастельві (1853—1942) і Марії Луїзи де-ла-Торре (1856—1887). Онук інфанта Енріке де Бурбона, 1-го герцога Севільського (1823—1870). Троюрідний брат короля Іспанії Альфонсо XIII.
Після проголошення Другої Іспанської республіки в 1931 році Франсіско де Паула де Бурбон залишився в Іспанії. 10 серпня 1932 ру він брав участь в невдалому військовому перевороті під керівництвом генерала Хосе Санхурхо. Після невдачі заколоту він змушений був залишити країну.
Після перевороту в липні 1936 року Франсіско де Паула де Бурбон-і-де-ла-Торре повернувся до Іспанії і вступив до лав франкістської армії, взявши участь у Громадянській війні в Іспанії в званні піхотного полковника, як командувач сьомого піхотного полку «Павія». У 14 травня 1938 року він був підвищений до чину бригадного генерала. До кінця громадянської війни Франсіско де Паула де Бурбон був командувачем армійського корпусу Кордови в області Пеньярроя — Пособланко на півночі провінції Кордова. У серпні 1939 року він був призначений командиром 11-ї дивізії. Через деякий час він був призначений генерал-капітаном сьомого військового округу в Вальядоліді. В 1943 році він дістав догану й був виключений з військової служби за звинуваченням у розкраданні продовольства для армії. У лютому 1946 року Франсіско де Паула де Бурбон отримав чин генерал-лейтенанта.
В 1935 році Франсіско де Бурбон-і-де-ла-Торре, отримавши дозвіл свого кузена, короля Альфонсо XIII, стає великим магістром Ордену Святого Лазаря. Обрання відбулося у Парижі.
Родина[ред. | ред. код]
21 серпня 1907 Франсіско де Бурбон-і-де-ла-Торре одружився зі своєю двоюрідною сестрою Енрікетою де Бурбон-і-Параді (28 червня 1888 — 5 листопада 1968), 4-ю герцогинею Севільською (1919—1967), молодшою дочкою Енріке де Бурбон-і-Кастельві, 2-го герцога Севільського (1848—1894). У шлюбі у них народилося троє дітей:
- Ізабелла де Бурбон (7 лютого 1908 — 13 грудень 1974), з 1935 року у шлюбі з Рінальдо Баруччі (1900—1956)
- Енріке де Бурбон (19 квітня 1909 — 31 серпень 1915)
- Франсіско де Бурбон-і-Бурбон (16 листопада 1912 — 18 листопада 1995), перша дружина з 1942 року Енрікета Ескасані-і-Мігель (1925—1962), друга дружина з 1967 року Марія Гарсія де Лопес-і-Сальвадор (р.н. 1928).
Орден Святого Лазаря[ред. | ред. код]
Франсіско де Паула де Бурбон-і-де-ла-Торре в 1930 році був призначений генерал-лейтенантом Ордену Святого Лазаря. 12 грудня 1935 року король Іспанії у вигнанні Альфонсо XIII призначив свого кузена Франсіско де Бурбона-і-де-ла-Торре великим магістром Ордену Святого Лазаря. Це була суто символічна посада, оскільки ще в 1933 році іспанські республіканці, які прийшли до влади, скасували всі колишні королівські укази і організації[1][2][3]. Орден Святого Лазаря в Іспанії був офіційно визнаний іспанським республіканським урядом 9 травня 1940 року[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
: Кавалер Великого Хреста Ордена Святого Херменеґільда (30 липня 1940)- : Кавалер Великого Хреста Орден військових заслуг (29 вересня 1943)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Peter Bander van Duren: Orders of Knighthood and Merit. The Pontifical, Religious and Secularised Catholic-founded Orders and their relationship to the Apostolic See
- ↑ Guy Coutant de Saisseval: Les Chevaliers et Hospitaliers de Saint Lazare de Jérusalem de 1789 à 1930
- ↑ Erich Feigl: Der militärische und hospitalische Orden des hl. Lazarus von Jerusalem. Memento. Wien: Kanzleramt des Grosspriorates von Österreich des Ordre Militaire et Hospitalier de Saint-Lazare de Jerusalem 1974
- ↑ Boletin oficial del Estado num. 131 de fecha 10 de mayo de 1940 pg. 3177-3178.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Bahamonde Magro; Javier Cervera Gil, Javier Cervera (2000). Así terminó la guerra de España (2. Auflage). Madrid: Marcial Pons. ISBN 978-84-95379-09-2.
- Beevor, Antony: The Battle for Spain; The Spanish Civil War 1936—1939 Penguin Books, London 2006: ISBN 0-14-303765-X.
- Paul Preston: Franco. A Biography Fontana Press, London 1993, ISBN 0-00-686210-1. (auch in spanisch erhältlich)
- Tamames, Ramón (1974): Historia de España Alfaguara VII. La República — La Era de Franco ISBN 978-84-206-2051-0.
- Thomas, Hugh (1976): La Guerra Civil Española Edition Grijalbo, Barcelona. ISBN 84-253-2767-9.
- Peter Bander van Duren: Orders of Knighthood and Merit. The Pontifical, Religious and Secularised Catholic-founded Orders and their relationship to the Apostolic See. C. Smythe, Gerrads Cross 1995, ISBN 0-86140-371-1.
- Guy Coutant de Saisseval: ##Les Chevaliers et Hospitaliers de Saint Lazare de Jérusalem de 1789 à 1930## Paris 1984.
|
